Читать книгу Мій хід. Вибране - Василь Галас - Страница 10

Пестливий промінь

сонячний лоскоче

мене крізь сон,

вдивляючись в вікно.

А я не хочу

виринати з ночі:

я не допив

до дна її вино…

Його смаку

не встиг розкуштувати.

Легких думок

вколисує плиття.

Години б дві

іще розкошувати…

Прошу – таку

дрібничку від життя.

У сну шпарину

прослизаю хутко.

Та ні: пустунчик

в очі – блись а блись…

То зайченятко

сонячнеє прудко

скидає ковдру

з мене, сміючись.