Читать книгу Мій хід. Вибране - Василь Галас - Страница 18

Липнева спека. Сінокіс.

Поля від спраги у знемозі.

Злегка похитуючись, віз

пливе, як човен, по дорозі.

Об камінь коси стукотять —

немов дятли – посеред тиші.

Кульбаб «метелики» летять.

Шукають схову в нірках миші.

Палає сонце. Жар тече.

В якійсь дрімотливій утомі

встеляю сіна під плече

і в сон лечу, немов у домі…

Дарує постіль запашна

такий жаданий відпочинок.

А там – робота дотемна.

Надії виправдав ужинок.