Читать книгу Мій хід. Вибране - Василь Галас - Страница 19

От-от зоря мигне остання

над сонним мороком світів.

Як птах, з небес зійде світання,

що так його всю ніч хотів.

День полетить на сонця крилах.

З пір*їн його впаде тепло.

До тебе знов спішу я, мила,

об час ламаючи весло.

Безсонна ніч – ціна розлуки.

Тебе, небесную красу,

я підхоплю на дужі руки

і в наше літо понесу.