Читать книгу Мій хід. Вибране - Василь Галас - Страница 15

Словами злітаю до зір висоти —

осанну Карпатам співаю.

Землі мені кращої, ні, не знайти,

бо кращої вже не буває.

Тут зелені море, живої води,

пташва – як із раю, і квіти…

Стань богу завгодно на землю —

сюди найперше зійде, порадіти.

Тут хмари – на відстані кожна руки,

приручені – линуть світила.

Тут вітер свободи гуляє віки.

Земля нас оця похрестила.

Тут бриз волошковий, палаючий мак,

і срібні нарциси в долині…

Як неба з землею – і наші всі так

з Карпатами долі віднині.