Читать книгу Мій хід. Вибране - Василь Галас - Страница 28

Вона приходить в певний час

завжди і п*є поволі каву.

Нема байдужих серед нас

зустріти панночку ласкаву.

Вся випромінює добро

красуня ця тендітно-ніжна.

Та біль сховавсь під вій шатро:

душа карається невтішна.

Хто, звідки, як живе – бозна —

уваги нашої обранка.

Чия – не знаємо – вона

законна жінка чи коханка…

…Ще буде мить лице святе

в кафе присутніх милувати.

Час – панна встане і піде.

Прекрасна – не скажу як звати.