Читать книгу Мій хід. Вибране - Василь Галас - Страница 43

Часом вхрещена межа.

Доль людських – кінцева…

Вічність визнала душа

кожна тут «місцева».

Все назовні – як в житті:

буйний квіт початку…

Жаль, весни не бачать ті,

хто… були спочатку.