Читать книгу Мій хід. Вибране - Василь Галас - Страница 42

Був чоловік… І – нема.

Так улаштований світ.

Образ вполює пітьма.

Діл розпорошиться слід.

Голос навіки помре.

Зникне думок глибина.

Інколи сумнів бере:

часом життя – не мана?..