Читать книгу Мій хід. Вибране - Василь Галас - Страница 41

З імли базарного серпанку

явилась, в маєві намист…

Поворожи мені, циганко,

під карт чарівний падолист.

Кажи – як є, і – що настане,

чому не бути вороття.

І – я зцілюсь твоїм обманом,

себе потішу, мов дитя.

Троянда губ, очей бурштини,

спекотних суконь пелюстки…

Кармен з циганської родини —

вогонь на відстані руки.

Нехай пророчо ляжуть карти,

навпіл – щасливе і сумне.

Та знати правду ой не варто…

Мороч, циганочко, мене.

Кепкує з нас юрма довкола.

Ти не зважай, ти – ворожи,

про те – чого не буть ніколи.

Благаю – правди не кажи.