Читать книгу Дума про Хведьків Рубіж - Володимир Худенко - Страница 12
Мотив перший
Про таємничого козака, прекрасну пані та нечисту силу
VІІ
Оглавление– Так не повинно! Не повинно бути! Так неправильно! Але чому? Чому ми покохали один одного? Чуєш? Ти мене чуєш, Мирославо?!
Іван схопив дівчину за плечі майже сердито, але навіть при цьому не міг відвести очей від її вроди. «Як же я її кохаю» – «Але це неправильно!» – зразу ж додавав внутрішній голос. «Ой леле!»
Мирослава плакала. Іван навіть не намагався уявити, якими холодними були її сльози. Якими вони можуть бути холодними, коли парубок ось ледве тримає її за плечі. Бо долоні його опікає якийсь сирий, майже трупний холод.
– Іване, – тихо-тихо вимовляє дівчина.
– Що, серденько? – Іван і сам уже майже плаче, обіпершись об підпірку хати.
– Я вагітна.
