Читать книгу Вступ до психоаналізу - Зигмунд Фрейд, Зиґмунд Фройд, Josef Breuer - Страница 10

Частина друга
Сновиддя
(1916 [1915–1916] р.)
Лекція 8
Дитячі сновиддя

Оглавление

Вельмишановні добродійки і добродії! У нас склалося враження, ніби ми просунулись надто швидко, – відступімо ж трохи назад. Перше ніж братися до останньої спроби подолати труднощі перекручення сновидь із допомогою нашої техніки, ми казали, що найкраще було б обминути їх, обравши для тлумачення сновиддя, в яких або немає перекручення, або воно вкрай незначне, – звісно, якщо є такі сновиддя. При цьому ми знову відступаємо від справжньої історії розвитку наших знань, бо насправді лише після послідовного застосування нашого методу інтерпретації і після вичерпного аналізу перекручених сновидь ми помічаємо, що є й такі сновиддя, де перекручення немає.

Сновиддя, які ми шукаємо, трапляються в дітей. Вони короткі, ясні, зв’язні, зрозумілі й недвозначні, а проте це безперечні сновиддя. Лишень не думайте, ніби всі дитячі сновиддя саме такі. Перекручення сновидь починається в дітей досить рано, відомо, що деякі сновиддя п’яти-, восьмирічних дітей уже мають усі характерні ознаки пізніших сновидь. Але, коли обмежити вік, почавши з перших виявів психічної діяльності і закінчивши чотири- або п’ятирічними дітьми, ми відкриємо цілу низку сновидь, які слід називати інфантильними; такі сновиддя часом трапляються і в дітей старшого віку; ба навіть у дорослих за певних умов можуть траплятися сновиддя, які нічим не відрізняються від типово інфантильних.

Розглянувши дитячі сновиддя, ми зможемо з більшою легкістю та певністю зробити висновки про справжню природу сновидь, і, сподіваємось, ті висновки будуть вирішальні і слушні для всіх типів сновидь.

1. Для розуміння цих сновидь не потрібно ніякого аналізу, ніякого застосування техніки. Навіть не треба розпитувати дитину, що переказує свій сон. Зате потрібно трохи знати її життя. Якісь переживання попереднього дня завжди прояснюють сновиддя. Сновиддя – це реакція психіки в стані сну на ті денні переживання.

Розгляньмо кілька прикладів, на які можна було б зіперти наші дальші висновки.

а) Хлопчик, якому рік і десять місяців, вітаючи когось із днем народження, має подарувати кошичок із вишнями. Він робить це вельми неохоче, хоча йому пообіцяли, що трохи тих вишень дістанеться і йому. Другого дня він розповідає свій сон: «Герман поїв усі вишні».

б) Дівчинка, якій три роки і три місяці, вперше плавала по озеру. Коли човен пристав до берега, вона не хоче з нього виходити і гірко плаче. Для неї водна прогулянка вочевидь проминула надто швидко. Наступного ранку вона каже: «Сьогодні вночі я плавала по озеру». Цілком можна виснувати, що ця подорож тривала довше.

в) Хлопчика, якому п’ять років і три місяці, взяли на екскурсію в Ешернталь біля Гальштата. Він чув, що Гальштат лежить біля підніжжя Дахштайна, і виявив дуже велику цікавість до тієї гори. З будинку в Аусзе відкривалася чудова панорама Дахштайна, а в підзорну трубу можна було розгледіти Симонову хижку на його вершині. Дитина не раз намагалася побачити її крізь вічко труби, проте ніхто не знав, чи їй пощастило в цьому. Екскурсія почалася в настрої радісного сподівання. Тільки-но перед очима з’являлася нова гора, хлопчик запитував: «Це вже Дахштайн?» Оскільки йому весь час відповідали негативно, він дедалі похмурнішав, а зрештою й зовсім замовк і не захотів піднятися разом з усіма до невеличкого водоспаду. Гадали, ніби хлопчик дуже втомився, але наступного ранку він радісно оголосив: «Сьогодні мені приснилося, що ми були в Симоновій хижці».

Вступ до психоаналізу

Подняться наверх