Читать книгу Вступ до психоаналізу - Зигмунд Фрейд, Зиґмунд Фройд, Josef Breuer - Страница 9

Вельмишановні добродійки і добродії! Як бачите, ми вивчали хибні дії не без користі. Завдяки цим зусиллям ми – спираючись на вже відомі вам гіпотези – досягли двох результатів: уявлення про елементи сновиддя і знайомства з технікою тлумачення сновидь. Уявлення про елементи сновиддя полягає ось у чому: вони не справжні й не первісні, це тільки замінники чогось іншого, невідомого самому сновидцеві і подібного до прихованих тенденцій хибних дій, замінники чогось, про що сновидець знає, але те знання йому неприступне. Ми сподіваємось, що зможемо поширити це уявлення на сновиддя взагалі, бо воно складається з окремих таких елементів. А наша техніка тлумачення полягає в тому, щоб за допомогою вільних асоціацій, пов’язаних із тими елементами, дати виринути в свідомості іншим замінникам, по яких уже можна було б здогадатися про приховане.

А тепер я пропоную вам змінити нашу термінологію, щоб ми почувалися більш нескуто. Замість слів «прихований», «недоступний», «справжній» уживаймо точніший термін, кажучи «недоступний свідомості сновидця» або «неусвідомлений».[17]

А тепер, поширивши наше розуміння окремих елементів сновидь на сновиддя взагалі, ми побачимо, що сновиддя в цілому – перекручений замінник чогось іншого, неусвідомленого, а завдання тлумача сновидь полягає в розкритті того неусвідомленого. З цього одразу випливають три важливі правила, яких слід дотримуватися при тлумаченні сновидь: 1) не треба перейматися тим, що нібито означає сновиддя, байдуже, зрозуміле воно чи безглузде, ясне чи плутане, бо все це – аж ніяк не те неусвідомлене, яке ми прагнемо розкрити (згодом ми будемо змушені визнати, що це правило підлягає очевидним обмеженням); 2) слід обмежити свою роботу пошуками ідей-замінників для кожного елемента сновиддя і не треба замислюватися над ними, не треба перевіряти, чи містять вони те, що нас задовольняє, не треба перейматися тим, як далеко вони відводять нас від елемента сновиддя; 3) слід чекати, поки приховане неусвідомлене, яке ми шукаємо, постане само – як-от утрачене слово «Монако» в описаній спробі.

Тепер ми вже розуміємо, наскільки байдуже, як повно чи як мало, а передусім як точно чи непевно ми пригадуємо сновиддя. Якщо наш спогад неточний, це лише свідчить, що відбулося дальше перекручення замінника, яке саме по собі не може бути немотивованим.

Тлумачити можна і власні сновиддя, і сновиддя інших людей. На власних можна навіть більшого навчитись, тлумачення видасться переконливішим. Але, взявшись до такої спроби, ми помітимо, як щось опирається цій роботі. Асоціації хоч і виникатимуть, проте ми зважатимемо не на кожну, в нас з’явиться бажання критикувати й відбирати їх. З приводу якоїсь асоціації ми кажемо собі: «Ні, вона тут недоречна, вона не звідси», при другій: «Вона надто безглузда», при третій: «Вона цілком другорядна», а далі можна спостерігати, як отакими запереченнями ми стримуємо, а зрештою й проганяємо геть асоціації, перше ніж вони виясняться. Отже, з одного боку, людина занадто цупко тримається вихідної ідеї, самого елемента сновиддя, а з другого – вибираючи й перебираючи – перешкоджає вільному потокові асоціацій. Якщо ми тлумачимо своє сновиддя не самі, а залучаємо до цього ще когось, можна виразно помітити ще один мотив, який спонукає нас до такого недозволеного перебирання. Від часу до часу ми кажемо собі: «Ні, ця асоціація надто прикра, і я не можу або не хочу повідомляти про неї».

Ці заперечення вочевидь загрожують успіхові нашої роботи. Від них слід захищатись, і, тлумачачи власні сни, ми твердо вирішуємо не піддаватися їм; витлумачуючи чужі сни, ми переконуємо людей невідступно дотримуватись незламного правила: не можна замовчувати жодної з асоціацій, які спадають їм на гадку, навіть коли проти них постає одне з чотирьох заперечень: нібито вони анітрохи не важливі, надто безглузді, аж ніяк не підхожі або вкрай прикрі, щоб говорити про них. Людина обіцяє дотримуватися цього правила, і згодом можна тільки обурюватись, як погано вона виконує обіцянку. Спершу ми будемо схильні пояснювати це тим, що, попри наші авторитетні запевнення, вона не переконана в необхідності вільних асоціацій, а потім, певне, намислимо прихилити її до наших поглядів, даватимемо їй читати теоретичні праці й посилатимемо на лекції, тож завдяки цьому людина неминуче поділить наші уявлення про важливість вільних асоціацій. Але від таких хибних заходів нас може утримати спостереження, що й у нас самих, дарма що ми цілком певні своїх переконань, зринають ті самі критичні заперечення проти певних асоціацій, і тільки після їхнього виникнення – так би мовити, вже в другій інстанції – ми спромагаємось подолати їх.

Замість обурюватись неслухняністю сновидців, можна так скористатися цим досвідом, щоб дізнатись із нього щось нове, щось тим важливіше, що менше ми готові сприйняти його. Ми усвідомлюємо, що тлумачення сновидь відбувається всупереч опорові, який перешкоджає цьому процесові і виявляється в згаданих критичних заувагах. Цей опір не залежить від теоретичних переконань сновидця. Ба, можна навчитися ще більшого. З досвіду ми висновуємо, що ті критичні зауваження ніколи не бувають слушними. Навпаки, виявляється, що всі ті асоціації, які людина прагне таким чином згнітити, без жодного винятку найважливіші і найвирішальніші для розкриття неусвідомленого. Отже, коли асоціацію супроводитиме одне з таких заперечень, це правитиме нам за певну вказівку.

Цей опір – щось цілковито нове, феномен, який ми відкрили, спираючись на наші гіпотези, хоча про опір у них і не згадано. Цей новий чинник, із яким надалі слід рахуватися, аж ніяк не став для нас приємною несподіванкою. Ми вже здогадувалися, що він нітрохи не полегшить нам роботи, а може, навіть спонукає взагалі відмовитись від усіх наших зусиль навколо сновиддя, а тут іще такі труднощі замість гладенької техніки! Але, з другого боку, саме ці труднощі можуть причарувати нас і переконати, що вся наша робота варта заходу. Ми щоразу постаємо перед опором, коли від замінника, визначеного елементом сновиддя, намагаємось дійти до потаємних, неусвідомлених думок цього сновиддя. Тому можна виснувати, що позаду замінника ховається, певне, щось дуже важливе, бо інакше навіщо всі ті труднощі, які не дають розкрити потаємного? Коли дитина не розтискає кулачка й не показує, що у неї в руці, то, мабуть, там щось недозволене, те, чого їй не можна брати до рук.

Тільки-но ввівши в наш предмет динамічне уявлення про опір, слід зважити ще й на те, що цей чинник має різні кількісні вияви. Опір може бути великим або малим, і ми вже підготовані до того, що ця різниця може проступити й під час нашої роботи. Проте, гадаю, наш досвід стане ще багатшим – і знову-таки внаслідок тлумачення сновидь. В одних випадках нам потрібна лише одна або декілька асоціацій, щоб дібратися від елемента сновиддя до його неусвідомлених думок, в інших випадках потрібно тягти довгу низку асоціацій і відкидати численні критичні заперечення.

Можна заявити, що ці відмінності зумовлені мінливою силою опору, і, цілком імовірно, ми матимемо слушність. Коли опір малий, замінник відходить від неусвідомленого не дуже далеко; великий опір призводить до чималого перекручення неусвідомлених думок, і тому шлях від замінника до неусвідомленого довгий.

А тепер, мабуть, настала пора розглянути певне сновиддя і, застосувавши до нього нашу техніку, побачити, чи підтвердяться наші сподівання, пов’язані з нею. Гаразд, а яке ж сновиддя слід обрати? Ви навіть не здогадуєтесь, як важко мені вибрати, а я своєю чергою неспроможний пояснити вам, у чому полягають ці труднощі. Адже очевидно, що мають бути сновиддя, які зазнали загалом невеликих перекручень, тож, здавалося б, найкраще починати саме з них. Але які сновиддя найменш перекручені? Може, зрозумілі й не плутані, два приклади яких я вам уже подавав? Але, вчинивши так, ми б дуже помилилися. Дослідження доводять, що саме ці сновиддя зазнають надзвичайно високого ступеня перекручень. А коли я, не ставлячи жодних попередніх умов, виберу якийсь сон, ви, певне, страшенно розчаруєтесь. Може статися, що ми зареєструємо чи відзначимо таку кількість асоціацій до окремих елементів сновиддя, що ніколи не дійдемо краю у своїй роботі. Якщо записати сновиддя, а поряд – усі пов’язані з ним асоціації, цілком може виявитись, що вони займуть місця в кількадесят разів більше, ніж сам текст сновиддя. Тому видається доцільним дібрати для аналізу кілька коротких сновидь, кожне з яких принаймні навіває нам якусь думку або підтверджує наш здогад. Отже, слід виходити на цей шлях, поки досвід згодом підкаже, де насправді треба шукати найменш перекручених сновидь.

Проте я знаю ще один засіб полегшити нашу роботу, і він, крім того, лежить у нас на дорозі. Замість братися до тлумачення цілих сновидь, обмежмося поодинокими елементами сновидь і на низці прикладів погляньмо, як, застосувавши нашу техніку, можна пояснити їх.

а) Одна дама розповідала, що в дитинстві їй часто снилось, як любий Боженька мав у себе на голові високого гостроверхого паперового капелюха. Як це можна було б зрозуміти без допомоги самої сновидиці? Її слова видаються безглуздям, але безглуздість зникає, коли дама далі розказує, що в дитинстві їй на голову одягали такого капелюха, коли вона сідала до столу, бо капелюх не дозволяв їй зазирати в тарілки її братів і сестер, щоб побачити, чи не поклали котромусь із них більше, ніж їй. Тобто капелюх мав правити їй за шори. Отже, ми вже маємо певну історичну інформацію і здобули її без великих труднощів. Тлумачення цього елемента, а заразом і всього короткого сновиддя відбувається легко з допомогою дальших асоціацій сновидиці. «Оскільки мені казали, що всевидющий Господь знає все, – пояснювала вона, – сновиддя може лише означати, що я, як і Бог, теж усе знала і все бачила, навіть коли мені намагалися перешкодити в цьому». Цей приклад, мабуть, занадто простий.

б) Одна скептична пацієнтка бачила довгий сон, якісь люди розповідали їй про мою книжку «Дотепність» і дуже її вихваляли. Далі щось говорили про якийсь «канал», може, про іншу книжку, в якій ішлося про канал, або про щось, пов’язане з каналом… вона не знає… все дуже туманне.

Тепер ви, звісно, схильні припустити, що елемент «канал» не даватиметься тлумаченню, бо й сам по собі дуже невизначений. Щодо сподіваних труднощів ви маєте слушність, але ті труднощі полягають не в тому, що є невизначеність; невизначеність спричинена чимсь іншим – тим самим, що перешкоджає й самому тлумаченню. Сновидиця не має ніяких асоціацій до слова «канал», я, звісно, теж не знаю, що тут можна сказати. Трохи згодом, а точніше, другого дня, вона сповістила асоціацію, яка спала їй на гадку і, можливо, пов’язана з тим усім. На борту корабля, що йшов із Дувра в Кале, відомий письменник розмовляв з одним англійцем, який, розповідаючи про щось, процитував йому такі слова: «Du sublime au ridicule il n’y a qu’un pas».[18] Письменник погодився: «Oui, le Pas de Calais», прагнучи тим сказати, що, на його думку, Франція велична, а Англія сміховинна. Але ж Pas de Calais – це Англійський канал, власне, протока Ла-Манш. Спитаєте, чи пов’язана якось ця асоціація зі сновиддям? Як на мене, так, вона й справді пояснює загадковий елемент сновиддя. Або, може, ви сумніваєтесь, що цей дотеп як неусвідомлене елемента «канал» існував уже до сновиддя, і припускаєте, ніби він вигаданий опісля? Асоціація якраз і виявляє той скепсис, що ховався в сновидиці під машкарою вдаваного захвату, і опір, безперечно, становить спільну причину обох явищ – як і великого запізнення асоціації, так і великої невизначеності відповідного їй елемента сновиддя. Але пригляньтеся тут до відносин елемента сновиддя з неусвідомленим, що стоїть за ним: він становить немов фрагмент цього неусвідомленого, начебто натяк на нього, і коли цей елемент ізолювати, він стає цілком незрозумілим.

в) Пацієнт бачив довгий сон, і один з його епізодів такий: за столом своєрідної форми сидить кілька членів його родини і т. ін. Щодо столу йому спадає на думку, що він бачив подібний до нього, коли був у гостинах в одній родині. Після цього він веде свою думку далі: в тій родині існують досить специфічні взаємини між батьком і сином, – а невдовзі додає, що, власне, між ним і його батьком такі самі взаємини. Отже, стіл з’явивсь у сновидді, щоб указати на той паралелізм.

Цей сновидець уже давно був знайомий із принципами тлумачення сновидь. Хто інший, напевне, обурився б, що об’єктом дослідження обирають таку незначну деталь, як форму столу. Ми й справді вважаємо, що в сновидді немає нічого випадкового чи незначущого і сподіваємося відповіді саме від пояснення таких незначущих і нібито невмотивованих подробиць. Ви, може, ще дивуєтесь, що для вислову думки «В нас так само, як у них» робота сновиддя обрала таку річ, як стіл. Але й це можна пояснити, коли ви дізнаєтеся, що прізвище тієї родини Тішлер.[19] Коли сновидець бачить, як його рідні сідають навколо того столу, це означає, що вони також Тішлери. Зауважте, подаючи таке тлумачення сновиддя, я змушений ставати нескромним. У цьому, як можна здогадатись, і полягає частина вже згаданих труднощів, пов’язаних із вибором прикладів. Я легко міг би замінити цей приклад якимсь іншим, але ймовірно, що цієї нескромності я б уник тільки коштом якоїсь іншої нескромності, що заступила б її.

Як мені видається, пора запровадити два нові терміни, що їх ми давно могли б уже вживати. Називаймо ж те, про що розповідає сновиддя, явним змістом сновиддя, а те приховане, до якого нам потрібно дібратись, ідучи за асоціаціями, латентними думками сновиддя. Потім нам слід поглянути на відносини між явним змістом і латентними думками сновиддя, як вони виявились у поданих вище прикладах. Ці відносини можуть бути вкрай різноманітні. У прикладах а) і б) явний елемент сновиддя становить також і частину латентних думок, проте частину дуже мізерну. Якийсь фрагмент великої взаємопов’язаної психічної структури неусвідомлених думок сновиддя потрапляє і в явне сновиддя – як мала його часточка, як певний натяк, як заголовне слово, як своєрідне телеграфне скорочення. Тлумачення полягає в доповненні до цілого тієї невеликої скалки або натяку, і це нам дуже добре пощастило зробити у випадку б). Отже, один із різновидів перекручення, яке й становить роботу сновиддя, – це заміна чогось фрагментом або натяком. У випадку в) ми помічаємо, крім того, ще один вид відносин між явним змістом і латентними думками, а в наступних прикладах він проступає в іще яснішій і виразнішій формі.

г) Сновидець витягує якусь (знайому йому) даму з річки. Значення цього елемента сновиддя він пояснює вже своєю першою асоціацією. Це означає: він відчуває до тієї дами потяг.

д) Іншому сновидцеві сниться, що його брат ставить якийсь паркан. Перша асоціація замінює паркан межею, а друга дає пояснення: брат обмежує себе в коштах.

е) Сновидець видирається на гору, з якої можна оглянути надзвичайно широкі обрії. Це видається цілком розумним, може, нічого й тлумачити не треба, а тільки дізнатись, на якому спогаді ґрунтується сон і що оживило той спогад. Проте ви помиляєтесь; з’ясовується, що цей сон так само потребує тлумачення, як і будь-який інший, плутаний. Бо сновидець нічого не пригадує про власне видирання на гори, а думає про котрогось свого знайомого, що опублікував «Огляд», у якому йдеться про наші стосунки з найдальшими закутками землі. Тому латентна думка сновиддя полягає в ототожненні сновидця з «оглядачем».

Тут ви бачите новий тип відносин між явним і латентним елементами сновидь. Явний елемент уже не так перекручення латентного, як його зображення, його пластичне конкретне втілення, породжене звучанням певного слова. Щоправда, перед нами знову перекручення, бо ми давно вже забули, від якого конкретного образу походить те або те слово, тому й не впізнаємо слів, коли їх замінюють образи. Коли ви помислите, що явне сновиддя складається переважно з зорових образів і дуже рідко з думок та слів, то здогадаєтеся, що такий вид відносин між явним і латентним має особливе значення для утворення сновидь. Ви бачите також, що навіть таким способом для цілої низки абстрактних думок можливо створити собі у явному сновидді образи-замінники, мета яких – правити за прикриття. Ось так створені наші образи-загадки. А звідки походить ота подоба дотепності, якої прибирають ці зображення, – окреме питання, яке тут немає потреби порушувати.

Про четвертий вид відносин між явним і латентним елементами сновиддя я вам не казатиму, поки не настане пора згадати про нього в описі нашої техніки. Навіть тоді я не перелічу вам усіх можливих видів відносин, але для нашої мети вистачить і названих.

Чи є тепер у вас сміливість узятися за тлумачення цілого сновиддя? Подивімося, чи достатньо ми вже готові до такого завдання. Я, звичайно, не обиратиму котрогось із найплутаніших сновидь, проте візьму таке, яке виразно відобразить усі особливості сновидь.

Отож одній молодій, але вже кілька років заміжній дамі сниться: вона сидить зі своїм чоловіком у театрі, і одна половина партеру зовсім вільна. Чоловік розповідає їй, що Еліза Л. зі своїм нареченим теж хотіли прийти, але їм дісталися б уже тільки погані місця, три за один флорин і п’ятдесят крейцерів, і, звісно, вони їх не взяли. Дружина відповіла чоловікові, що, на її думку, ті знайомі небагато втратили.

Ось перше, що повідомила нам сновидиця. Привід до сновиддя згадано в самому його явному змісті. Її чоловік справді розказував, що Еліза Л., їхня знайома десь такого віку, як і вона сама, недавно заручилася. Сон – реакція на це повідомлення. Ми вже знаємо, що при багатьох сновиддях можна дуже легко вказати на певну подію напередодні, яка стала спонукою для них, і сновидець без труднощів часто сам простежує цей зв’язок. Такого ж роду інформацію сновидиця сповістила й з приводу інших елементів явного сновиддя. Звідки, приміром, подробиця, що одна половина партеру була незайнята? Це згадка про реальну подію, яка сталася минулого тижня. Вона надумала піти на театральну виставу і завчасу замовила квитки, так рано, що їй довелося ще й доплачувати. А прийшовши до театру, побачила, що її тривоги були даремні, бо одна половина партеру майже порожня. Вона не спізнилася б, купуючи квитки навіть у день вистави. Її чоловік не проминув нагоди поглузувати з неї через таку поквапність. Звідки походить один флорин п’ятдесят крейцерів? Із зовсім іншого контексту, що не має нічого спільного з попереднім, але знову-таки зі звісток минулого дня. Її зовиця дістала в подарунок від свого чоловіка сто п’ятдесят флоринів і, дурепа, притьмом побігла до ювеліра й викинула всі гроші на якусь прикрасу. Звідки три? Про це вона нічого не знає, якщо тільки не зважити на одну з її асоціацій: наречена, Еліза Л., лише на три місяці молодша від неї, тоді як вона сама вже майже десять років заміжня. А безглуздість купівлі трьох квитків, коли потрібно два? На це вона нічого не відповіла і взагалі відмовилась подавати дальші асоціації й довідки.

Однак у тих нечисленних уже поданих асоціаціях так багато матеріалу, що його досить, аби можна було відгадати латентні думки сновиддя. Нашу увагу привертає факт, що в твердженнях сновидиці не раз з’являються посилання на час, які й становлять те спільне, що об’єднує весь матеріал. Про квитки до театру вона подбала надто рано, поквапилась, тож мусила доплатити. Зовиця також поспішила віддати свої гроші ювелірові за якусь прикрасу, вона немов змарнувала щось. Якщо поєднати отак наголошені «надто рано», «поквапилась» із спонукою до сновиддя – звісткою, що всього на три місяці молодша від неї подруга тепер усе-таки знайшла собі пристойного чоловіка, і з лайливою критикою на адресу зовиці, мовляв, безглуздо так квапитись, то перед нами майже мимоволі постає споруда латентних думок, украй перекрученим замінником яких стало сновиддя:

«З мого боку було справжнім безглуздям так квапитись із заміжжям! На прикладі Елізи я бачу, що й пізніше могла знайти собі чоловіка». (Поквапність зображується через турботу сновидиці про театральні квитки і через куплену зовицею прикрасу. Замінником заміжжя виступають відвідини театру.) Такою, певне, була провідна думка, хоча ми, либонь, могли б посуватися й далі, проте з меншою певністю, бо аналіз у цих місцях мали б підпирати твердження сновидиці: «Я б у сто разів краще витратила ті гроші!» (Сто п’ятдесят флоринів у сто разів більше, ніж півтора.) Коли замість грошей поставити посаг, це означало б, що чоловіка купують за посаг; отже, як прикраса, так і погані місця в театрі стояли б замість чоловіка. Ще бажанішим було б установити зв’язок між елементом «три квитки» і чоловіком, але так далеко наше розуміння ще не сягає. Ми лише з’ясували, що сновиддя виражає зневажливу оцінку її власного чоловіка і жалі, що вона так рано вийшла заміж.

Як на мене, ми, певне, радше заскочені і збентежені цим першим результатом тлумачення сновидь, ніж задоволені ним. Надто багато нового впало на нас – більше, ніж ми поки що здатні засвоїти. А ми вже відчуваємо, що науці, яку нам може дати тлумачення цього сновиддя, ще не видно кінця. Тож спішімо сформулювати те, що вже напевне можна вважати за новонабуте знання.

По-перше: дивно, в латентних думках головний наголос припадає на елемент поквапності, натомість у явному сновидді саме про цей елемент немає згадки. Без аналізу ми б не здогадалися, що цей чинник відіграє якусь роль. Отже, видається ймовірним, що саме визначальна ідея, осереддя всіх неусвідомлених думок, не виявляється у явному сновидді. З огляду на цей факт враження, яке справляє на нас усе сновиддя, має цілком змінитися. По-друге, в сновидді ми бачимо безглузде зіставлення: три квитки за півтора флорина; у думках сновиддя вгадуємо твердження: «Було безглуздям (так рано віддаватися)». Чи можна довести тезу, що думка «Було безглуздям» зображується в явному сновидді саме через запровадження до нього якогось безглуздого елемента? По-третє: порівняльний підхід показує, що відносини між явним і латентним елементами аж ніяк не прості, не такі, що один явний елемент завжди заступає якийсь латентний. Це радше відносини двох різних таборів, один явний елемент може заступати кілька латентних, а один латентний елемент можуть репрезентувати кілька явних.

Про сенс сновиддя і про ставлення сновидиці до нього теж можна було б сказати чимало несподіваного. Дама цілком погоджується з тлумаченням, але чудується йому. Вона не усвідомлювала, що так низько поціновувала свого чоловіка; вона навіть не знає, чому в неї така зневага до нього. Отже, в цьому є ще чимало незрозумілого. Я щиро переконаний, що ми ще не зовсім готові до тлумачення сновидь і передусім потребуємо дальших пояснень та готувань.