Читать книгу Слово Боже – живе і діяльне. Проповіді та промови 2011–2013. Т. 1 - Блаженніший Святослав Шевчук - Страница 23

Ми щойно разом із вами побували на Голготі. Ми бачили, як вмирав на хресті наш Спаситель. Стали свідками того, як з Його боку витекли кров і вода, що дали початок таїнственному життю Церкви. Із нами тут був Йосип з Ариматеї, який випросив тіло Христа у Пилата. Разом із Йосипом Ариматейським, Матір’ю та улюбленим учнем Христа і жінками ми взяли участь у похоронній процесії. Щойно бездиханне тіло нашого Спасителя вклали до гробу і поклонилися Йому.

Говорячи про цей день, пророк Ісая описував те, що ми бачили і чули, такими словами: «Як агнця непорочного ведено Його, як те ягня, яке мовкне перед руками стрижія. Смиренний суд над Ним відбувся. Візьметься від землі життя Його, рід же Його хто оповість?» (53, 7–8). Євангелист Іван, говорячи про події п’ятниці, розповідає, що в той момент, коли Христос помер на хресті, у єрусалимському храмі закололи пасхальне ягня. Пророк Ісая показує, що смерть нашого Спасителя є здійсненням образу пасхального ягняти.

Святкування Пасхи у Старому Завіті було пов’язане з подією визволення Божого люду з єгипетської неволі. Пасхальне ягня у цьому визволенні відігравало основну роль. Господь сказав заколоти непорочне, без жодної плями ягня і його кров’ю помазати одвірки; велів не ламати йому костей, а спожити його. Ангел смерті оминув тільки той дім, який був ознаменований кров’ю пасхального ягняти («пасха» означає «перехід», – перехід ангела смерті). Хто не був захоронений кров’ю пасхального ягняти, був приречений на смерть.

Святий Іван Золотоустий пояснює, що цей старозавітний пасхальний агнець був лише прообразом всього того, що ми сьогодні бачили і чули, що переживаємо. Христос є нашим пасхальним Агнцем. Своєю кров’ю Він не помазав одвірки, а освятив усіх нас. Подібно до того, як кров пасхального ягняти в Старому Завіті захоронила первістків Ізраїлю від смерті, так кров нашого Спасителя, пролита на хресті, сьогодні захороняє усіх нас – мене і вас – від вічної погибелі. У Ньому сьогодні весь людський рід знайшов спасіння. Він є наша Пасха, наш мир, який, проливаючи свою кров за грішників, бере на себе кару за наш гріх і відкриває нам дорогу у вічне життя. Тому наша Пасха – це перехід від смерті до життя разом із нашим Спасителем.

Один з єпископів четвертого століття, який у Великодню п’ятницю промовляв до людей, як я сьогодні говорю до вас, сказав так: «Наше справжнє життя почалося зі смерті Христової, бо Його ранами ми зцілилися, а Його смертю отримали життя». Наше свідоме життя починається тоді, коли ми збагнемо, що Він помер за мене особисто.

Сьогодні той день, коли всі ми отримали у Ньому життя вічне. «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає» – наша Пасха, Христос, якого ми нині поклали до гробу. Цілуймо Його, покладеного в гробі, зображеного на цій плащаниці, помазуймо Його кров’ю своє серце і Він зробить нас вільними від гріха та смерті.

Нехай Христос, наша Пасха, буде цими днями нашою дорогою і надією. Бо Його смертю смерть зруйнована. Смерть людини вже більше не кінець життя, а Пасха, перехід від життя у цьому світі до життя з Богом.