Читать книгу Слово Боже – живе і діяльне. Проповіді та промови 2011–2013. Т. 1 - Блаженніший Святослав Шевчук - Страница 27

Преосвященні владики!

Всечесні, всесвітліші та преподобні отці!

Преподобні сестри!

Дорогі в Христі брати і сестри!

«Оце Я з вами по всі дні і аж до кінця віку!» (Мт. 28, 20). Такими словами воскреслого Христа закінчується Євангеліє від Матея, перше Євангеліє і перша книга серед усіх книг Нового Завіту. Оця присутність живого, воскреслого Христа, який пройшов через розп’яття, смерть, але воскрес на третій день, і є основною причиною пасхальної радості. Учні тішилися, бо знову їхній Учитель був із ними. Протягом тих сорока днів після Пасхи воскреслий Христос щоразу повніше об’являв себе своїм учням, показуючи їм знаки від цвяхів на руках і ногах та проколений бік. Запевняв, що Він є, що Він – Бог Ізраїлю, який воплотився у Другій Особі Тройці, їх більше не покине. На Тайній вечері Христос так і сказав їм: «Я не залишу вас сиротами, Я прийду до вас». Оця присутність живого, воскреслого Спасителя є основою сили, незламності, невмирущості Христової Церкви.

«Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня на тобі возсіяла. Радій нині і веселися, Сіоне», – так співає сьогодні Христова Церква. Ми тішимося, що наш Спаситель є тепер із нами, спадкоємцями тієї радості, у цьому святому храмі.

Сьогодні, у Світлий понеділок, ми урочисто святкуємо храмове свято цього Патріаршого собору, яке означає особливу присутність воскреслого Христа на цьому місці. Цей собор цього року готується до освячення. Примітно, що цього року ми святкуватимемо Тисячодвадцятип’ятиріччя Хрещення Русі-України. Ми спогадуватимемо присутність воскреслого Христа тут, у новому Єрусалимі, у стольному граді Києві, на якому возсіяла Господня слава, світло нашого переможного Спасителя.

Як завжди тими днями, коли ми святкуємо свято Патріаршого собору, я вас запрошую роздумати над словом Блаженнішого Любомира «Один Божий народ у краї на Київських горах», виголошеним тоді, коли лише розпочиналося будівництво цієї головної святині нашої Церкви. Автор говорив про якусь глибоку пам'ять Київської Церкви, тієї Церкви, яка народилася у водах Дніпра тисяча двадцять п'ять років тому і спадкоємцями якої ми є.

У чому полягає ця пам'ять Київської Церкви? Насамперед вона ґрунтується на пасхальній радості. Бо коли ми спогадуємо присутність між нами воскреслого Спасителя, то не лише вертаємося думками в історію, ні. Ми відкриваємо сьогодення. «Воспоминання» у Божественній Літургії означає здатність наново побачити живого і присутнього між нами воскреслого Христа. Це – пам'ять Церкви, та пам'ять, яка зберігається з покоління в покоління, з одного роду в інший, від одного наступника апостолів до іншого.

Проте Блаженніший Любомир нагадує нам, що є ще одна важлива складова цієї пам’яті. Київська Церква пам’ятає неподілене християнство. Коли рівноапостольний і благовірний князь Володимир засвітив світло віри для свого народу тут, у Києві, Христова Церква не була поділена на Східну і Західну, Католицьку і Православну – вона була єдиною у світі. І на відміну від інших Церков, які постали пізніше, після поділу, Київська Церква зберегла цю пам'ять єдиної і нерозділеної Церкви, хоча після певних складних історичних моментів і ця Церква розділилася. Колись єдина Київська Церква сьогодні живе у чотирьох конфесіях, які між собою часом не можуть знайти порозуміння, але в кожній із тих Церков, спадкоємиць Володимирового Хрещення, живе одна і та сама церковна пам'ять. Це пам'ять про те, що є один воскреслий Христос. Апостол Павло навчає: «Є один Господь, одна віра і одне Хрещення» (пор. Еф. 4, 5). І саме ця глибока церковна пам'ять, яка оживає щоразу, коли настає Пасха, сьогодні із серця кожної доньки-спадкоємиці цієї Київської Церкви кличе до єдності так, як єдиними є всі християни всього світу, святкуючи присутність серед них воскреслого Христа.

Спорудження цього собору Воскресіння Господнього в Києві є великим видимим знаком заклику до єдності, який здійснює ця пам'ять про присутність між нами воскреслого Христа, пам'ять про колись єдину Київську Церкву на цьому святому місці. Тому сьогодні, святкуючи храмовий празник нашого Патріаршого собору, ми не можемо не молитися про єдність. Спогадуючи й відкриваючи між нами присутність воскреслого Христа, ми про цю єдність Його просимо і до неї закликаємо всіх, до кого Господь Бог нас посилає, особливо наших братів, які народилися у тій самій хрещальній купелі понад тисяча років тому.

«Оце Я з вами по всі дні і аж до кінця віку!» Ісус Христос на Тайній вечері дав наказ своїм учням згадувати про Нього. Однак цей спомин не є лише нагадуванням, коли ми у своїй голові відновляємо якісь ідеї, можливо, навіть дуже глибокі знання. Це щось набагато глибше. Цей спомин є звершенням Пресвятої Євхаристії. Коли Ісус Христос на Тайній вечері передав учням Таїнство свого Тіла і Крові у вигляді хліба і вина, Він сказав їм: «Це чиніть на Мій спомин».

Сьогодні, у день нашого храмового свята, ви всі побачите, як народяться нові священники у нашій Церкві. Зараз відбудуться священничі та дияконські свячення. Цим молодим хлопцям Ісус Христос нині поручає і передає в їхні руки Таїнство свого Тіла і своєї Крові. Вони звершуватимуть Таїнство Євхаристії, а відтак – «споминатимуть» нашого воскреслого Вчителя. Церква передає їм оту глибоку містичну пам'ять про присутність живого Спасителя між нами і завдання познайомити сучасну людину із воскреслим Господом, зробити так, щоб кожна наша спільнота, громада була місцем зустрічі з живим Христом. Лише тоді їхня проповідь буде справді глибока і зворушуватиме серця людей.

Дорогі брати, які сьогодні станете причасниками Христового священства, Київська Церква поручає вам пам'ять про нерозділене християнство на цих землях. Будьте молільниками і невтомними будівничими єдиної помісної Церкви в Україні. Коли зустрінетеся зі своїми братами з інших Церков, вживіть у них ту спільну пам'ять про воскреслого Христа і про єдність Христової Церкви.