Читать книгу Слово Боже – живе і діяльне. Проповіді та промови 2011–2013. Т. 1 - Блаженніший Святослав Шевчук - Страница 21

Преосвященні владики!

Всесвітліші, високопреподобні та всечесні отці!

Преподобні сестри!

Любі брати-семінаристи!

Дорогі в Христі брати і сестри!

Ми з вами щойно побували на Тайній вечері, яку звершив сам наш Спаситель Ісус Христос. Завдяки діянню Святого Духа ми могли бути не лише спостерігачами, а й реальними учасниками тієї вечері, сісти між дванадцятьма апостолами. Ми не тільки чули, чого Христос навчає, а й бачили, що Він чинить.

Назва вечері – «Тайна» – вказує на те, що вона була таїнственною. Бо, відходячи від учнів на смерть, Ісус Христос хотів їм залишити не лише те, що Він робив, чого навчав, а й те, ким Він є, – хотів залишити себе самого в таїнственний, не досяжний людському розумові спосіб.

Ми сьогодні бачили Ісуса Христа як Найвищого Священнослужителя. Він сам був Священником на цій Тайній вечері, тому ми посвячували святе миро, яке є на престолі та яким у старозавітний період помазувалися священники, царі та пророки. Христос приніс у жертву себе, а не когось іншого. Тому ми сьогодні звершували Таїнство Пресвятої Євхаристії, у якому наш Господь дав нам споживати своє Тіло і свою Кров. Він був і Священник, і Жертва, і Престол, на якому ця Жертва звершилася у Страсний четвер.

Священник, Жертва і Престол – в одній Особі. Пояснюючи, що лишив Ісус Христос своїй Церкві, святий апостол Павло у Посланні до євреїв каже, що ми маємо такого Первосвященника, який може співчувати нашим немочам (пор. Євр. 4, 15). У дослівному перекладі з грецької мови в цьому висловлюванні йдеться не просто про якесь почуття до того, хто страждає, а про співстраждання. І цими днями ми побачимо, що наш Спаситель увійде в повноту людського буття, з болем, страхом і смертю. Цей Первосвященник, продовжує апостол Павло, розділив із нами все, крім гріха (пор. там само).

Ще однією рисою Христового священства є те, що його може прийняти тільки той, хто покликаний як Арон. Бо ніхто не здатний звершувати Божого діла, якщо Господь Бог його до цього не покличе, не вповноважить і якщо не зробить дійсним його священнослужіння.

Спаситель разом із нами страждає і покликає багатьох із нас. На цій Тайній вечері ми святкуємо встановлення важливих Таїнств Христової Церкви – Пресвятої Євхаристії, тобто Причастя Тіла і Крові Христових, і Священства. Христос знає, що немає досконалих людей, і до своєї божественної служби, яку ми бачили сьогодні під час Чину вмивання ніг, Він покликає тих, у кого дух бадьорий, але тіло немічне. Він покликає тих, хто носить цей скарб у глиняних посудинах, того, хто зрікається Його тричі за один вечір… Христос покликає, щоб розділити з усіма нами через наше людське буття і служіння все те, ким Він є; дає нам Боже, вічне життя, спасаючи нас своєю животворною смертю.

Тому сьогодні я хочу привітати все духовенство нашої Церкви, усіх тих, кого Господь Бог, знаючи про наші немочі, співчуваючи нам і співстраждаючи з нами, покликав до своєї служби. Вітаю вас, преосвященні владики і дорогі отці. Сьогодні Христос звертається до нас: «Ви звете Мене Учителем, хочете наслідувати, бути учасниками Мого служіння? Ось Я вам покажу, що це означає. Хто хоче серед вас бути першим, хай буде останнім. Нехай буде кожному слугою». Це те служіння, до якого Він покликає у Таїнстві Священства кожного з нас.

Нехай всемилостивий Господь скріпить усіх нас, священнослужителів, щоб ми були достойними тієї величезної служби, яку вручив у цей Страсний четвер у наші руки наш Спаситель. Молімося, щоб у нашій Церкві ніколи не забракло покликань до священничого і монашого стану. Молімося, щоб нашим людям на всій земній кулі ніколи не забракло небесного хліба – Тіла і Крові Ісуса Христа, – того хліба, який може бути поданий тільки руками священника.

Пригадую, як виконуючи єпископське служіння в Аргентині, я приїхав відвідати вірян в одну парафію, в якій близько тридцяти років не було священника. Сивоголові чоловіки, плачучи, просили мене: «Владико, дайте нам священника, щоб нам не забракло небесного хліба, бо на земний хліб ми вже якось собі заробимо».

Нехай Господь Бог буде прославлений за великий дар Священства на спасіння людського роду, щоб ми чинили за його прикладом і служили Богові й людям так, як сам Христос нам це сьогодні показав у своєму упокоренні.