Читать книгу Слово Боже – живе і діяльне. Проповіді та промови 2011–2013. Т. 1 - Блаженніший Святослав Шевчук - Страница 16

Всечесний отче Тарасе!

Всечесні отці!

Преподобні сестри!

Хотів неочікувано сьогодні до вас приїхати, щоб у родинний спосіб з вами провести час, поспілкуватися і помолитися. Ваша громада, мабуть, наймолодша в нашій архиєпархії, проте через це вона не гірша від інших. Нині я прагну засвідчити, що ми, вся наша Церква, про вас пам’ятаємо, дбаємо і, чим тільки зможемо, завжди будемо вас підтримувати.

Ми часом не вповні усвідомлюємо, що людина є духовною істотою. Усе те, що з нами відбувається в нашому тілесному, матеріальному світі чи навіть у психологічному вимірі, є ніщо інше, як вияв духовної дійсності. Коли ми, наприклад, відчуваємо, що в нас з якоюсь людиною є глибока спорідненість, то кажемо, що ми з нею одного духу. Чи навіть коли читаємо якогось класика української літератури, який начебто говорить про те, що ми переживаємо, то кажемо: «У цьому авторові промовляє дух нашого народу». Тож спільний дух – це якась одна платформа людського життя.

Сьогоднішнє євангельське читання розповідає нам про дуже цікаву зустріч. Ісус Христос, повний Духа Святого, приходить в одне місто. Його зустрічає хлопець, який у собі має такого духа, що певною мірою віддзеркалює все те, чим живуть люди в тому місті. Євангелист Марко каже, що він має німого духа, котрий, тільки-но вхопивши хлопця, кидає його об землю, і той скрегоче зубами і ціпеніє. Коли Ісус Христос подивився на цього юнака, то промовив: «О роде невірний, доки Я буду з вами?» Він це сказав, бо те, що відбувається з хлопцем, насправді стосується тих людей, до яких прийшов Ісус Христос.

Це так само, як у сім’ї: діти є обличчям своїх батьків. Те, чим живе подружжя, про що думають і розмовляють мама і тато, – дитина уважно слухає, вбирає в себе, як губка, а пізніше родинний дух наповняє цю дитину.

Ісус Христос є повний Духа Божого, Він прийшов для того, щоб увести людей в Боже товариство. Бо дух, яким був сповнений народ, відокремлював його від Бога, не давав людям бути Божими приятелями. Тому людина втратила мову, не могла говорити ні про Бога, ні про когось іншого, шкодила сама собі.

Що тоді чинить Ісус Христос? Він не просто зцілює хлопця, а робить тих людей, зокрема батька, Божими приятелями, сповнюючи їх Духом Святим. Вони стають причасниками Божого життя. Чим живе Отець, Син і Дух Святий, тим сповнює Ісус Христос цього хлопця. Бо справді, те зцілення є зміною духу. Ісус Христос робить юнака подібним до себе. Як єдинородний Син Небесного Отця, який сповнений Святим Духом, Він наповнює тим Духом юнака. «Вірю, Господи! Допоможи моєму невірству!» – це ті слова, якими батько звертається до Ісуса Христа і які уможливили зміну духу.

Ми живемо в році, у якому святкуватимемо Тисячодвадятип’ятиріччя Хрещення Русі-України. Дякуватимемо Господу Богу за дар віри, який ось уже стільки часу плодоносить на наших землях. Що ж таке віра? Це відкритість людини до Бога і здатність сприйняти Божого Духа. Лише тоді, коли людина вірує, Господь може дати їй свій дар. Навіть більше, може сповнити її своїм життям, своїм Духом, зробити своїм приятелем. Що потрібно для того, щоб зав’язати з кимось приятельські стосунки? Для цього треба бути відкритим. Якщо хтось не хоче відкритися іншій людині, то ніколи не зможе розділити з нею її думок, її прагнень, її життя. Наведу приклад подружжя. Коли жінка і чоловік живуть різними думками, різними переживаннями, не мають одного духу, не відкриті одне до одного – у них немає спільноти подружжя. Так само зі стосунками людини з Богом. Тому, щоб син зцілився, став повноцінним, батько просить віри. Вірю, каже, але допоможи моєму невірству.

Зараз ми переживаємо час Великого посту. Думаю, багато з вас знають, що в цей час ми молимося молитву, яка називається Молитвою святого Єфрема Сирина з доземними поклонами. Спершу ми мовимо: «Господи і Владико життя мого, духа лінивства, недбайливості, властолюб’я і пустомовства відійми від мене». А потім: «Духа чистоти, смирення, любові і покори дай мені, слузі Твоєму». У цій молитві ми прохаємо Господа Бога якраз про зміну духу.

Бажаю вам і собі, щоб наша сьогоднішня зустріч насамперед зав’язала між нами приязнь і приятельські стосунки. Глава вашої Церкви хоче бути з вами, хоче бути вашим приятелем, хоче поділяти з вами усі ваші радості й труднощі. Погляну сьогодні, де будується ваш храм, що робить ця громада для того, аби ми жили одним духом, – Духом Божим, Духом Святим. Крім того, просімо сьогодні, у цій Літургії, щоб Господь Бог робив нас щоразу більше віруючими. А я проситиму Його, щоб ви і ваші діти справді зростали у вірі. Помолімося молитвою євангельського чоловіка: «Вірю, Господи! Допоможи моєму невірству!» Якщо так буде, якщо Дух Божий буде серед нас і в нас, то, будьте певні, всі наші гріхи і немочі можна буде подолати, а все те добре, що ми хочемо збудувати, і в нашому житті, і в нашій громаді, і в нашій Церкві, – з Божою допомогою зможемо зробити. Бо цей дух невірства виганяється тільки молитвою і постом. Нехай цей час нам для цього послужить.