Читать книгу Слово Боже – живе і діяльне. Проповіді та промови 2011–2013. Т. 1 - Блаженніший Святослав Шевчук - Страница 20

Преосвященні владики!

Всечесні отці!

Любі браття-семінаристи!

Дорогі в Христі брати і сестри!

У цей момент ми переживаємо Тайну вечерю Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Хтось каже, що це була остання вечеря, яку спожив Христос з учнями перед своїми страстями, а інші вважають, що це була перша Божественна Літургія, котру звершив сам Господь.

Ця Тайна вечеря має таку назву не тому, що була таємною, незнаною, секретною. Навпаки, в цю мить, яку ми зараз переживаємо, Христос відкрив перед своїми учнями глибини божественного життя.

На початку ви, можливо, бачили, як ми освячували антимінси, жертовники, які лежать на престолі. На них звершуватимуть Євхаристійну жертву в усіх наших парафіях, звершуватимуть Таїнство Тіла і Крові Ісуса Христа. Адже на цій Тайній вечері Христос установив Таїнство Євхаристії – причастя життя вічного.

Крім того, на цій Літургії ми освячуватимемо святе і велике миро, яким усі ми помазані, яким помазані старозавітні царі, священники та пророки і яким уділяється Таїнство Миропомазання. Таким чином кожен із нас, охрещений і миропомазаний цим миром, сповнюється божественним життям і силою Святого Духа.

А по закінченні цієї Літургії ви побачите Чин умивання ніг, який звершується раз на рік для того, щоб ми пригадали собі, що на Тайній вечері Христос установив Таїнство Священства. Тож я сердечно вітаю наших владик, священників і семінаристів, які прямують цією дорогою, з великим днем їхнього служіння. Образ того, як Христос колись на Тайній вечері умив ноги своїм учням, відкриє перед нами зміст священства, яке Він залишив своїм послідовникам.

У Посланні до євреїв ми читаємо про такі важливі елементи вічного Христового священства, які Він залишив у своїй Церкві. Перший елемент знаменує особу, яка здатна поділяти з Божим людом усі його тяготи та турботи. У вищезгаданому посланні (4, 15) читаємо, що ми маємо Архиєрея Христа, який через свою смерть і своє Воскресіння став здатним із нами співстраждати. Він не просто нам співчуває, а розділяє із нами всі наші немочі та скорботи, є з нами в кожній нашій біді та в кожному нашому болі. Там, де є біль і страждання людини, має бути через своє служіння бути Його священник, поділяючи все те, чим живе сучасна людина.

Друга складова священства походить із Божої волі, має своє джерело у вічній волі Отця, який покликає до служіння свого Сина. Ми сьогодні чули в євангельському читанні, як Христос молиться до Отця в Гетсиманському саду: «Отче, нехай мине Мене ця чаша, але нехай буде Твоя воля, а не Моя» (Мт. 26, 39; Лк. 22, 42). Це певною мірою є вияв того священства за чином Мелхіседека (пор. Євр. 6, 20), яке не походить з бажання людини, а подається з волі Отця у Сині та звершується силою і діянням Святого Духа.

Священнодіяти перед Божим обличчям можна лише будучи вповноваженим самим Богом, тому це священство є вічне. Не ми себе покликали, не ми вибрали Христа, а Він нас вибрав і покликав до служіння Його Таїнств. Святий Августин каже, що за цей дар священства, який ми отримали, потрібно дякувати (Contra epistolam Parmeniani, lib. III, 400).

Тож я хочу подякувати від імені всієї Христової Церкви Небесному Отцеві, Синові та Духові Святому за дар священничого служіння для Його Церкви. Молімося сьогодні за священників нашої Церкви, щоб вони справді були сповнені сили служити Богові та благодаті Святого Духа співчувати, розділяти та переживати всі болі й тяготи тих людей, до яких їх посилає Господь.