Читать книгу Слово Боже – живе і діяльне. Проповіді та промови 2011–2013. Т. 1 - Блаженніший Святослав Шевчук - Страница 18

Всесвітліші та всечесні отці!

Преподобні сестри!

Дорогі брати!

Сьогодні ми переживаємо Лазареву суботу, особливий день у літургійному році. Напередодні, на Літургії Напередосвячених Дарів, коли ми співали стихири, то чули такі слова: «Ось закінчилася Чотиридесятниця». Завершується Великий піст і ми розпочинаємо Квітну тріодь, новий період у літургійному році, який безпосередньо прив’язаний до пасхального таїнства. Усі наступні дні, які ми переживатимемо, безпосередньо впроваджують нас у таїнства страждання, смерті та Воскресіння Ісуса Христа.

Розповідь про воскресіння Лазаря, яке описане в Євангелії від Івана, посідає унікальне місце в структурі цього Євангелія. Іван так його уклав, що після «Прологу», який ми читаємо на Пасху, розпочинається «Книга знаків».

«Книга знаків» охоплює сім подій, котрі показують, що Христос є той Месія, якого очікував ізраїльський народ. Перша подія – чудо в Кані Галилейській, а остання – власне, історія про воскресіння Лазаря. Це означає, що Іван подає нам наостанок найбільший знак, що Христос – це наш Господь, Месія. Адже, воскрешаючи Лазаря, Він показує, що є Тим, хто має в руках і життя, і смерть людини. Ісус Христос прийшов, щоб знищити смерть, увійти в смерть і дати людині вічне життя. І ось у світлі цього сьомого месіанського знаку я б хотів подати вам для роздумів на сьогодні три думки.

Перша, центральна, думка цієї події – це слова, які Христос говорить сам про себе: «Я – Воскресіння і Життя». Христос має не таке життя, як ми, Божі створіння. Апостол Павло каже, що все, що ми маємо, мусили від когось отримати. Христос є Життям! Це живий Бог Ізраїлю, який разом з Отцем і Святим Духом є єдиним живим. Христос є Воскресінням, бо поняття «воскресити» означає знову дати життя тому, хто втратив той первісний дар. Тому Христос не поспішає до Лазаря, хоч знає, що той вмирає. Він робить це для того, аби показати людям, що Він є Життям і Воскресінням.

Друга думка. Ми читаємо в книгах Старого Завіту, що кара за гріх – смерть (пор. Рим. 6, 23). Це означає, що коли хтось тікає від життя, його не хоче, від нього відмовляється, то на нього неминуче чекає смерть. Коли ми грішимо (Великий піст був якраз часом розпізнання власних гріхів і боротьби з ними), то вкладаємо себе в гріб. Погляньмо: опис поховання Лазаря – це образ грішної людини. Цього чоловіка, поклавши до гробу, зв’язали похоронними полотнами – руки й ноги має спутані той, хто грішить. Бо така особа завжди закривається від інших людей, її кімната стає подібна до гробу; вона боїться показати комусь, яка є насправді. Проте, як відомо, все таємне раніше чи пізніше стає явним. Як тіло людини, яка не миється, на третій чи четвертий день починає неприємно пахнути, так само гріх: хоч би як ми його приховували – зловоння з часом рознесеться довкола грішника. Це ознаки того, що ми поступово стаємо нездатними жити, тому що ми втратили особистий зв’язок і єдність з джерелом, яким є Христос.

Третя думка. Читаючи сьогодні цю історію, замість імені «Лазар», підставте своє ім’я, і тоді побачите, як Христос нас любить. Господь знає все, що відбувається в душі кожного з нас. Можливо, Він не поспішає одразу нас рятувати, щоб показати, хто є джерелом нашого життя, нашого спасіння. Христос проходить біля нас і плаче наді мною, над своїм приятелем, тому що Він нас любить. Апостол Іван каже, що коли юдеї побачили, як Христос плаче, говорили: «Дивіться, як Він його любив».

Як любить наш Спаситель кожного з нас! Однак сама сцена воскресіння є ще цікавішою. Уявіть собі людину, яка йде зі зв’язаними руками й ногами. Чи це можливо? Як Лазар міг зв’язаний вийти із гробу? Це той момент, коли Христос все ж таки промовляє до мене, прощаючи мені мої гріхи і оживляючи мене. Він каже до мене: «Святославе, вийди!» Так може сказати до кожного з вас. І тоді те, що нас зв’язувало, розв’язується, замість зловоння Христос наповнює нас своїми пахощами.

Своїм cловом Спаситель, який є нашим Воскресінням і Життям, поєднує нас із Cобою, повертає нам життя, усуває все те, що є ознаками нашого загнивання та вмирання, і дає нам повноту життя в Ньому.

Нехай сьогоднішня подія стане певним підсумком нашої великопісної дороги. Якщо хтось до сьогодні лежить у гробі, нехай почує те слово: «Вийди!» Треба вийти, щоб разом із Христом увійти в Його страсті й стати причасником Його славного Воскресіння.