Читать книгу Слово Боже – живе і діяльне. Проповіді та промови 2011–2013. Т. 1 - Блаженніший Святослав Шевчук - Страница 30

Всесвітліші та преподобні отці!

Преподобні сестри!

Дорогі в Христі брати і сестри!

На початку першої книги Святого Письма, книги Буття, читаємо, що коли Господь Бог творив світ, то слово, з якого почалося створення світу, звучало так: «Нехай буде світло» (1, 3). Відтак, після того як світло у світі засяяло над темрявою, Всевишній створив день. Так постав перший день у новому, щойно народженому космосі, почався розвиток того, що сьогодні існує, але слово про світло було початком всього. Ми читаємо у книгах Нового Завіту, що коли Христос воскрес із мертвих, то засяяло нове Світло, уже не створене, видиме чи матеріальне, а те, яким є сам Бог.

Євангелист Іван каже: «Бог – світло, й ніякої у ньому темряви немає» (І Ів. 1, 5) – а ще: «І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява» (Ів. 1, 4–5). Ці слова ми чули в пасхальну ніч, коли почали святкувати Воскресіння Господнє.

Момент Воскресіння Христового став першим днем абсолютно нового часу, у якому Господь розпочав своє нове створення. «Ось я творю все нове», – ці слова ми читаємо у пророка Ісаї і вони повторюються в останній книзі Святого Письма, Одкровенні.

Цей день, який створив Господь і яким ми тішимося, є початком нового створення. Тому ми, християни, маємо за святий день не сьомий день, як було у старому створенні, бо коли Господь закінчив усе творити, то благословив сьомий день і вчинив його днем відпочинку (пор. Бут. 2, 3), а святкуємо неділю, перший день нового тижня, перший день нового створення, тому що носимо в собі силу, яка здатна все преобразити і просвітити. Христос у своєму Воскресінні є Світлом, яке «освічує і освячує кожну людину, що приходить на світ». Святкувати Пасху означає увійти в той новий час, у новий тиждень і самому стати новим створінням.

Ми чуємо в читанні з Євангелія від Івана про подію, яка знана в історії християнської думки як подія оздоровлення сліпородженого. Коли читаємо цю історію, бачимо чоловіка, який народився сліпим, темним, який ніколи не бачив світла. Але в один момент Христос його оздоровлює, відкриває йому очі через дивні жести, беручи землю в руки, посилаючи його до Силоамської купелі, звідки він повертається цілком іншою людиною. Він настільки змінився, що друга частина цієї розповіді – це суд над тим, чи це той самий чоловік, чи інший. Запитали батьків, чи це дійсно їхній син. Вони відповідають: «Не знаємо. Наш син сліпим народився, але як так сталося, що він сьогодні бачить, не знаємо». Питають сусідів, інших людей, хто його знав, але всі бачать цілковито оновлену людину.

Можна сказати, що моментом нового створення людини є Святе Таїнство Хрещення. Це той момент, коли Господь бере нас у свої руки і через хрещальні води робить нас новими людьми (пор. Кол. 3, 9–10) і таким чином впроваджує нас у ту подію, яка сталася з Його тілом у день Воскресіння. Як каже апостол Павло, тоді новий Адам, яким є Христос, робить нас своїми потомками, синами і доньками. Тож через першого Адама у світ увійшов гріх і смерть (пор. Рим. 5, 12), а через нового Адама – життя.

Ми, що охрещені, народилися з води і Духа. Христос каже: «Хто не народиться з води і Духа, не може увійти в Царство Небесне». Яка величезна сила оновлення подається того радісного, нового і вічного дня, коли Господь Бог оновлює весь світ і чинить діло нового створення! Справді, якщо людина починає жити справжнім, глибоким духовним життям, вона стає іншою. Якщо вона повірить в Бога, а відтак віру передасть своїй родині, тоді та родина стає новою. Проте основною дійовою особою в тому новому створенні є не ми, бо ми не є творцями самих себе, а Бог-Творець, який діє в нас і через нас та обновлює своє створіння.

Цей день, у який ми радіємо, є преображенням всього. Сьогодні ми тут пережили особливу подію – освячення цього храму. Як довго ми чекали цього моменту! Вже не раз призначали дату і годину, але тільки Господь створив той день, у який ми прийшли. Цікаво, що цим освяченням храму ми наче підсумовуємо Пасхальні святкування цього року, тому що вже цього тижня, у четвер, святкуватимемо Вознесіння Господнє.

Освячений храм стає новим, бо Господь його преображає, перемінює. Слухаючи молитви на освячення храму, чуємо, що Він цей храм наново будував. Ми бачили нове створення, бо ми мили престол водою, вином і навіть рожевою водою, вклали в нього мощі мучеників, тих, що є насінням нової людини, нового створіння в цьому світі. На цьому престолі тепер буде звершуватися безкровна жертва, яка оновлюватиме всіх, хто причащатиметься Тіла і Крові Ісуса Христа.