Читать книгу Чотири після півночі (збірник) - Стівен Кінг - Страница 20

Рейс № 29 дійсно летів на висоті 36 000 футів – саме тій, про яку йому казала Мелані Тревор, – курсом 090. За годину чи дві, коли літак задалеко заверне на північ, курс мусить змінитися. Браян узяв штурманську мапу, подивився на індикатор швидкості та зробив кілька швидких обчислень. Потім одягнув навушники.

– Денвер-центр, це «Американська гідність», рейс № 29, прийом.

Він клацнув тумблером… і не почув нічого. Зовсім нічого. Ні атмосферних завад; ні теревенів; ні наземних диспетчерів; ні інших літаків. Він перевірив налаштування транспондера: 7700, як і мусить бути. Потім знову переклацнув тумблер на передавання.

– Денвер-центр, прошу зв’язку, будь ласка, це «Американська гідність», рейс № 29, повторюю, «Американська гідність», важкий,[70] у мене проблема, Денвере, я маю проблему.

Знов клацнув тумблером на приймання. Послухав.

А потім Браян зробив таке, що змусило серце Алберта «Козира» Кавснера забитися в страху швидше: він ударив сподом долоні знизу по приладовій панелі, просто під радіостанцією. «Боїнг-767» – високотехнологічний, найсучасніший авіалайнер. Ніхто не повинен отак примушувати запрацювати обладнання такого літака. Те, що зробив щойно цей пілот, роблять тільки з купленими за долар на аукціоні «Ківаніс»[71] старими радіоприймачами «Філко»[72] – коли їх приносять додому, а вони не працюють.

Браян знову спробував викликати Денвер.[73] І не отримав відповіді. Зовсім ніякої відповіді.