Читать книгу Чотири після півночі (збірник) - Стівен Кінг - Страница 33

– Що там на вашому радарі, Браяне? – запитав Нік. – Нічого незвичайного? Є взагалі що-небудь?

– Ні, – відповів Браян. – Він показує, що внизу є світ, але то й усе, що він каже. Ми…

– Зачекайте, – перебив Нік. Голосом тугим, задавленим, немов горло йому перекрило і там залишилася лише не більша за шпилькову головку дірочка. – Піднімаймося нагору. Давайте все знову обдумаємо. Почекаємо, коли розійдуться хмари…

– Часу недостатньо і недостатньо пального. – Очі Браяна не відривалися від панелі управління. Літак знову почало трясти. Браян підкорегував, що було потрібно, зробивши це машинально. – Тримайтеся. Ми пішли.

Він подав штурвал уперед. Під своїм скляним кружальцем швидше почала рухатися стрілка висотоміра. І «Боїнг» прослизнув у хмари. Якусь мить ще стирчав його хвіст, розрізаючи пухнасту поверхню, наче плавець акули. А наступної миті і він зник, і небо залишилось порожнім… так, ніби ніякого літака там ніколи й не було.