Читать книгу Наодинці з життям. Поезія - Юрій Пересічанський - Страница 13

Скороспіла весна у намисті проталин,

У циганському маєві вільх:

«О, невже ми надовго від літа відстали?» —

Стигнуть бідкання стиглих вітрів.

Про смертельну поразку беззбройних морозів

Видноколом беззубих ротів

На крутому із лютого в березень розі

Тьми жорстокий герольд сповістив.

Але вже набубнявів Геракл стобарв'я —

Брунькування квітневих світів

Накладе він на гідру пітьми незабаром,

На безсмертя зимових голів.

Вже бо вирію мрія вагітна прильотом

Всепташиного вибуху барв.

Чорно-біле відлуння посмертного фото

Хто б минулому подарував?