Читать книгу Десять секретів багатства, щастя, кохання. 3 в 1 - Адам Джексон - Страница 10

Лише наступними вихідними юнакові вдалося зустрітися з шостим чоловіком зі свого списку. Стюарт Еджлі був відомим актором. Він працював на локації, їхати до якої треба було через усю країну, але повертався до міста на вихідні й, отримавши повідомлення від юнака, погодився зустрітися з ним суботнім ранком у невеличкій кав’ярні в центрі міста.

Майбутня зустріч зі знаменитістю захоплювала й трохи непокоїла юнака, але коли цей день настав, виявилося, що містер Еджлі був дуже доброзичливим і досить скромним. Узагалі, він привітав юнака як давно загубленого друга.

Хоча йому було вже під сорок, містер Еджлі здавався років на десять молодшим. Він мав вугільно-чорне волосся й величезні очі, що їх прикривали круглі окуляри в позолоченій оправі. Одягнений чоловік був у куртку-бомбер з дубленої шкіри, кремовий светр із коміром-хомутом та сині джинси.

– То ви минулого тижня зустрілися зі старим китайцем? – запитав він юнака.

– Так, – відповів той і заходився переповідати про свою зустріч зі старим.

– А я зустрів його понад дванадцять років тому. У цьому самому кафе, – сказав містер Еджлі. – І та одна-єдина зустріч із ним змінила мою кар’єру й усе життя.

– Як? – поцікавився юнак.

– Ну, саме тоді в мене був занепад у кар’єрі. Було мало роботи, тож я працював тут офіціантом, щоб звести кінці з кінцями. Одного дня сюди увійшов дрібненький старий китаєць і сів за цей самий столик, за яким ми зараз сидимо. Це була середина дня, коли відвідувачів мало. Я поцікавився, як у нього справи, і ми швидко розговорилися.

Я сказав, що я безробітний актор, і розповів йому про труднощі акторської професії – забагато людей прагнуть улаштуватися на замало робочих місць у галузі, що не має достатнього фінансування. Завжди понад дев’яносто відсотків акторів або безробітні, або підробляють деінде, щоб жити на щось між акторськими контрактами.

Тоді старий сказав: «Не можна сидіти й чекати на сприятливі обставини. Треба йти та створювати їх».

На свій захист я зауважив, що ходив на купу кастингів, але жодного не пройшов. Він відірвав погляд від своєї тарілки й сказав: «Тоді ти маєш уподібнитися до каменяра». Я перепитав, що він має на увазі, і китаєць пояснив: «Каменяр знову й знову довбає скелю, а в ній навіть тріщинки не з’являється. Але якщо він не відступає, то настає час, коли скеля розколюється. Не один удар розбиває скелю, а сукупність багатьох ударів». І додав: «Якщо хочеш розколоти скелю успіху, треба бити й бити, доки вона не розіб’ється».

«То ви вважаєте, – сказав я, – що мені треба шукати роботу, доки я не знайду її?» Він кивнув: «Авжеж. Люди, які досягають успіху, відрізняються від тих, що не досягають його, не лише хистом, а ще й наполегливістю! Успішні люди починають шлях до успіху там, де інші спиняються перед невдачею».

Потім він згадав імена кількох кінозірок – Сильвестра Сталлоне, Клінта Іствуда, Шона Коннері, – яким відмовлялися давати ролі на початку їхньої кар’єри. Сильвестру Сталлоне казали, що він не дуже добре говорить, і йому складно було навіть знайти агента, який представляв би його. Зрештою, він вирішив написати власний сценарій фільму, у якому сам зіграв би головну роль. Сталлоне розсилав рукопис до продюсерських компаній, а ті одна за одною відхиляли його. Однак чоловік не здавався. Він продовжував, доки одна компанія не погодилася зняти фільм, але за однієї умови: хтось інший мав зіграти головну роль. І хоча йому тоді страшенно потрібні були гроші, Сталлоне дотримувався своїх принципів, уперто стояв на своєму, тож, зрештою, вирішили, що він зможе зіграти головну роль у фільмі «Роккі». І стрічка, відхилена багатьма продюсерськими компаніями, отримала «Оскар» за найкращий фільм. Тож, як бачите, Сильвестр Сталлоне досяг успіху не через винятковий талант, а завдяки наполегливості.

Мене надихнула ця розповідь старого. Раніше я не розумів, наскільки важливо бути наполегливим – адже навіть суперзірки на кар’єрному шляху мали відмови. Згодом я дізнався ще й про те, що декому з них не просто відмовляли, а відмовляли у величезних масштабах. А потім старий розповів мені про секрети Надзвичайного Багатства.

– І що ви про них подумали? – запитав юнак.

– Спершу я був налаштований скептично, – відповів містер Еджлі. – А потім, подумавши, що втрачати мені нічого, вирішив дізнатися про них і перевірити, чи допоможуть вони мені. І саме з цієї миті все в моєму житті почало змінюватися. Я маю на увазі масштабні зміни. Від роботи офіціанта й майже повного безгрошів’я до першої ролі та контракту на чверть мільйона доларів через рік.

– Та ви жартуєте! – вигукнув юнак. – Ваше життя аж так круто змінилося?!

Містер Еджлі кивнув:

– Це сила секретів. Коли я познайомився зі старим чоловіком, то вже зневірився у своїй акторській кар’єрі. Здавалося, що успіх мені й не світить. Я навіть агента знайти не міг, не кажучи вже про роботу. Понад три десятки агентів відмовили мені, деякі з них радили знайти іншу роботу. Казали, що я просто не маю належних якостей. А потім я зустрівся зі старим китайцем і відкрив секрети Надзвичайного Багатства.

Усі ці секрети так чи інакше допомогли мені, але зараз, озираючись назад, я вважаю, що найпотрібнішим із них для мене виявилася сила наполегливості.

Юнак витяг записник і ручку, готуючись занотовувати.

– Наполегливість – найбільш недооцінена якість людей, які чогось досягають, – провадив містер Еджлі. – Калвін Кулідж, тридцять четвертий президент Сполучених Штатів Америки, писав:

«Нічим у світі не замінити наполегливості. Ані талантом: немає нічого більш звичайного, ніж талановита неуспішна людина. Ані геніальністю: “невизнаний геній” – це майже прислів’я. Ані самою лиш освітою: у світі сила-силенна освічених невдах. Тільки наполегливість і цілеспрямованість долають усе».

– Одна з найважливіших відмінностей між тими, хто досягає успіху будь у чому, – пояснював містер Еджлі, – хоч у здобутті багатства, хоч у тому, щоб стати неперевершеним майстром своєї справи, – і тими, хто його не досягає, полягає в тому, що успішні люди наполегливі, вони ніколи не зупиняються. Навіть зіткнувшись із перешкодами чи відмовами, ніколи не здаються. Вони знають, чого хочуть, і продовжують іти до своєї мети, доки не досягнуть її.

Насправді багато найуспішніших людей в історії визнавали, що вони не досягли б того, що мали, якби не були наполегливими.

Уявіть собі на хвильку, що ви намагаєтеся винайти новий продукт. Скільки разів ви ладні спробувати, перш ніж вирішите здатися? Сто? Тисячу? Дві тисячі? А може, п’ять тисяч?

Юнак знизав плечима.

– Адже, – провадив далі містер Еджлі, – Томасові Едісону, одному з найуспішніших винахідників за всю історію людства, довелося зробити понад десять тисяч окремих спроб, доки він не винайшов першу у світі лампу розжарювання. Якби не його наполегливість, сьогодні у нас не було б електричних лампочок.

А якщо б ви були членом рок-гурту, скільки студій звукозапису мали б вам відмовити, перш ніж ви вирішили б кинути це все? П’ять? Десять? Може, двадцять?

Юнак усміхнувся:

– Думаю, до мене дійшло б раніше, ніж з двадцятого разу.

– Ну, до одного гурту не дійшло. А якби дійшло, вони не стали б одним із найуспішніших рок-гуртів усіх часів. Бо «Бітлз» отримали відмову від більш ніж п’ятдесяти різних студій звукозапису, перш ніж підписали контракт на свій перший запис!

Дозвольте навести останній приклад: уявіть собі юнака, що мріє стати видатним державним діячем. Незважаючи на всі його зусилля, у тридцять два роки він стає банкрутом. Коли йому виповнюється тридцять п’ять, помирає кохання його дитинства, а через рік у нього стається нервовий зрив. У наступні роки він програє одні вибори за іншими. Коли йому слід було б здатися?

– Не знаю, але це не схоже на людину, яка колись стане видатним державним діячем, – відповів юнак.

Містер Еджлі всміхнувся:

– Узагалі-то, чоловіком, про якого я говорив, був Авраам Лінкольн.

Юнак знову щось занотував.

– Я навіть гадки не мав, що такі успішні люди так часто зазнавали невдач або отримували відмови, – зізнався він.

– Звичайно. Насправді успішні люди стали успішними саме тому, що вони так часто зазнавали невдач.

Юнак усміхнувся, занотовуючи це. Підвівши погляд від свого записника, він сказав:

– Але я не розумію, ви говорите, якщо намагатися далі й далі, то зрештою досягнеш успіху?

– Так. Найімовірніше – досягнеш, – відповів містер Еджлі. – За умови, якщо навчатимешся на власних помилках. Томас Едісон не повторював один і той самий експеримент десять тисяч разів, щоб винайти лампочку, – він робив висновки з результатів кожного експерименту й, відповідно, щось змінював. Наполегливість – це риса, притаманна всім у ранньому дитинстві. Зрештою, чи доводилося вам бачити малюка, який, попри довгі години спроб і щоденні падіння, так і не навчився ходити?

– Але чому ми втрачаємо цю рису? – запитав юнак.

– Іноді ми починаємо боятися невдач та відмов. Іноді губимо віру в себе. Але забуваємо, що провали та відмови є важливими складниками успіху. Власне, можна сказати так: що більше ви зазнаєте невдач, що частіше вам відмовляють, то успішнішим ви станете.

– Я не розумію, – сказав юнак. – Як таке може бути?

– Бо невдачі та відмови є конче потрібними сходинками до успіху. Ми вчимося на своїх помилках і наближаємося до власних цілей. Джордж Бернард Шоу сказав про це так: «Юнаком я помітив, що дев’ять із десяти речей, які я роблю, виявляються невдалими. Я не хотів бути невдахою, тому працював удесятеро більше».

– Можете взяти будь-кого, хто досяг надзвичайного успіху в обраній кар’єрі, – пояснював містер Еджлі, – і ви неодмінно з’ясуєте, що їм довелося пройти крізь низку невдач і відмов, перш ніж вони стали успішними.

Я вперше відкрив для себе, як багато важить наполегливість, коли практично втратив надію здобути акторську роботу, не кажучи вже про те, щоб стати відомим актором. Але я зрозумів: якщо прагну досягнути успіху, то доведеться пробувати знову й знову. Я вірив у себе й у свої здібності. У мене була чітка мета, я склав упорядкований план дій і продовжував спроби влаштуватися на роботу, доки, зрештою, дев’ять місяців потому її не здобув.

– Але непросто намагатися знову й знову, якщо маєш тільки невдачі й жодних результатів, – мовив юнак.

– Ніхто й не сказав, що це легко, – відповів містер Еджлі. – Якби це було так просто, усі б так робили. Але одна з відмінностей між успішними людьми й невдахами полягає в тому, що успішні переконані: невдач не буває – буває лише досвід.

– Що ви маєте на увазі? – запитав юнак.

– Ну, всього лиш ось що: якщо ви не маєте результату, якого хотіли або очікували, ви чогось навчаєтеся з цього досвіду й пробуєте знову. Насправді неможливо досягти в чомусь успіху, якщо ви не готові помилятися, навчатись і рухатися далі.

Теодор Рузвельт сказав так:

«Значно краще насмілюватися на значні вчинки, досягати шаленого тріумфу, навіть крізь невдачі, ніж уподібнюватися до тих бідних духом людей, які не мають ані значних досягнень, ані значних страждань, бо живуть у суцільних сутінках, не знаючи ні перемог, ні поразок».

Одна з причин, чому так мало людей досягають успіху, у тому, що багато хто не готовий пройти крізь поразки та відмови. Але є дещо, що допоможе бути наполегливим у часи невдач.

– Що це? – поцікавився юнак.

– Те, як ви аналізуєте кожну спробу. Я маю на увазі, що, зазнавши невдачі, люди зазвичай зосереджуються на тому, що вони зробили неправильно. Це, своєю чергою, змушує їх почуватися винними, вони втрачають упевненість та бажання спробувати знову. Усі, хто досягає успіху, звертають увагу на те, що зробили правильно. Тож, навіть якщо не досягли бажаного результату, запитують себе: «Що я зробив правильно, що допомогло мені дійти так далеко?»

– Я не розумію, – зізнався юнак.

– Ну, візьмімо продавця комп’ютерів. Він бере телефон, щоб зателефонувати з рекламою потенційному клієнтові. Відрекомендовується й запитує, чи хоче клієнт купити новий комп’ютер. Клієнт каже, що не хоче. Кінець розмови. Що він зробив правильно під час цієї спроби? Набрав номер, зв’язався з черговим потенційним клієнтом і зробив пропозицію купити товар. Із цим знанням він робить іще одну спробу, але цього разу ставить інше питання. Він запитує наступного клієнта, чи цікаво йому дізнатися про найсучасніші комп’ютерні технології для бізнесу. Цього разу клієнт говорить, що йому цікаво, але в нього немає часу в це заглиблюватися. Що продавець зробив правильно? Він поставив інше питання і з’ясував, що клієнт надто зайнятий, щоб обмірковувати придбання нових комп’ютерів. Продавець пробує знову, телефонує новому потенційному клієнтові й цього разу ставить інше запитання: «Чи цікаво вам буде приділити п’ять хвилин, щоб я розповів вам, як ви можете скоротити гроші та час, що витрачаєте на керівництво вашим офісом, принаймні на п’ятдесят відсотків?» Цей клієнт зайнятий, але йому цікаво дізнатися, як він може скоротити витрати. Йому нічого не вартуватиме виділити п’ять хвилин наприкінці дня, тож вони домовляються про зустріч. Продавцеві вдалося добре прорекламувати свій товар.

Так міркують усі видатні винахідники, запитуючи себе: «Що я зробив такого, що допомогло мені дійти аж так далеко?» Це саме запитання ми маємо ставити собі, якщо хочемо досягти успіхів у будь-якій справі – хоч у продажу продукції, хоч у здобутті багатства.

Юнак швидко занотовував, а містер Еджлі тим часом провадив далі:

– Раніше я думав, що наше життя обумовлене долею, – говорив він. – Або зірки стануть так, як треба, або не стануть. Але тепер я твердо переконаний, що всі ми маємо силу створювати власну долю.

Однією з найбільш надихаючих речей, якої мене навчило життя, стало те, що ми, такі, які є, – могутніші за будь-що, що взагалі може статися з нами. Хай там що трапилось, якщо ми згадаємо каменяра й битимемо не спиняючись, то досягнемо успіху.

Потім містер Еджлі сягнув рукою в кишеню й витяг аркуш паперу.

– Я завжди ношу його із собою, – пояснив він, простягаючи аркуш юнакові, – щоб не забувати про силу наполегливості.

Юнак розгорнув його й побачив коротенький вірш:

Не спиняйся!

Того вечора юнак довго й глибоко розмірковував про своє життя. Озираючись назад, на минулі роки, тепер він розумів, що жодної наполегливості в собі не виховував. Щойно йому ставало важко або на шляху виникали перепони, він незмінно здавався й вирішував спробувати щось інше.

Тепер, після зустрічі з містером Еджлі, зрозумів, що коли він хоче досягти в чомусь успіху, то доведеться прийняти тверде рішення змінитися й стати подібним до каменяра.

Які б перешкоди не виникали в нього на шляху, він має наполегливо пробувати знову й знову та нізащо не кидати спроб, доки не досягне успіху.

Він витяг записник і ще раз перечитав нотатки, які зробив під час зустрічі з містером Еджлі:

Шостий секрет Надзвичайного Багатства – сила наполегливості.

Зазвичай успіх є результатом не однієї спроби, а, скоріше, сукупності багатьох спроб.

Ті люди, які досягають успіху, відрізняються від тих, що не досягають, не лише хистом, але ще й наполегливістю!

Завжди запитуй себе після будь-яких дій, які не дали бажаного результату: «Що я зробив правильно, що допомогло мені зайти так далеко?» Саме так ти завжди зможеш себе підбадьорити, щоб спробувати ще раз.

Якщо уподібнишся до каменяра, наполегливо намагатимешся, ніколи не припинятимеш спроб і навчатимешся на кожному досвіді, то завжди досягатимеш успіху в усіх починаннях.