Читать книгу Десять секретів багатства, щастя, кохання. 3 в 1 - Адам Джексон - Страница 6

Наступного дня юнак поїхав до невеликого села, розташованого за шістдесят кілометрів на північ від міста, щоб зустрітися з другим у своєму списку чоловіком на ім’я Руперт Каммінґс. Проїхавши годину, він нарешті дістався до великої заміської садиби. Молодик ішов брущатою дорогою від воріт, не в змозі стримати захоплення розкішним садом. Галявина перед будинком тяглася, як йому здалося, метрів п’ятсот, бездоганно пострижена, мов поле для гольфу. Посеред неї росло велике кедрове дерево, оточене килимом нарцисів, а по периметру сад був обнесений філігранно вистриженою живою огорожею, навкруг якої цвіли пурпуром та золотом лобелія й чорнобривці.

Дорога від воріт привела до будинку, перед яким було коло зі ставком у центрі, із ліліями та з фонтаном у вигляді трьох дельфінів. Сам будинок був оточений ломиносом, на якому вже починали з’являтися численні рожеві бутони – перша ознака ранньої весни. Саме тоді, коли юнак дійшов до кінця дороги, на доріжці, що вела з боку будинку, з’явився незнайомець у джинсовому робочому комбінезоні, крислатому австралійському капелюсі та сонцезахисних окулярах, який котив перед собою візок. Це був високий чоловік з густою сріблясто-сивою бородою, що вкривала бліде обличчя. Наблизившись до юнака, він зняв сонцезахисні окуляри, відкривши свої ясні кобальтово-сині очі.

– Я можу вам чимось допомогти? – звернувся він до незнайомця.

– Я прийшов до містера Каммінґса, – відповів той. – Думаю, він чекає на мене.

– Авжеж, чекаю. Як справи? – спитав чоловік, простягаючи юнакові руку.

– Ем… добре… дякую, – вимовив юнак, затинаючись і потискаючи руку містера Каммінґса.

– Сьогодні такий чудовий день. Ви не проти, якщо ми посидимо надворі? – запитав містер Каммінґс.

– Звісно ні, – відповів юнак.

Містер Каммінґс повів гостя доріжкою за будинок, і в задньому саду перед його очима постала неймовірна картина. Якщо галявини перед будинком були красиві, то газони за будинком – просто дивовижні. Облямована вічнозеленими кущами брущата доріжка вела до їхнього центру. Самі газони оточені клумбами, залитими розмаїттям яскравих кольорів.

Двоє чоловіків сіли за білим емальованим чавунним столом, установленим на великій терасі з видом на сад. За кілька хвилин до них прийшов дворецький із тацею.

– Вип’єте чаю? – запропонував юнакові містер Каммінґс.

– Дякую. Із задоволенням, – відповів юнак.

Доки містер Каммінґс наливав чай, юнак коротенько розповів йому про свою зустріч зі старим китайцем.

– Секрети Надзвичайного Багатства? – перепитав містер Каммінґс. – Так, звісно, я їх знаю. Усе, що в мене є, я здобув завдяки тим секретам.

– І які ж саме це секрети? – запитав юнак.

– Вони всі однаково важливі, і всі допомогли мені досягти того, що я маю сьогодні, але якщо озирнутися назад, то здається, що найпотрібнішим мені секретом стала сила палкого бажання.

– Бажання? – перепитав юнак. – Але ж, звісно, кожен бажає бути багатим?

– Так воно здається, правда ж? – відповів містер Каммінґс. – Та насправді дуже мало людей мають бажання бути багатими, не кажучи вже про палке бажання.

– Не розумію цього, – мовив юнак. – Чого б комусь не хотіти бути багатим?

– Почнімо із самого початку, – сказав містер Каммінґс. – Людей мотивує лише одне з двох – страждання або задоволення. Якщо нам здається, що щось принесе нам задоволення, ми прагнемо до цього, а якщо нам здається, що щось завдасть нам страждань, ми цього уникаємо. Ви згодні?

Юнак кивнув:

– Думаю, так. Але ж багатство приносить задоволення, хіба ні?

– Авжеж. Приносить. Точніше, може принести. Однак багато людей вважають, що гроші або багатство завдадуть болю. Ви вже дізналися про силу наших підсвідомих переконань?

Юнак кивнув, цього разу мовчки.

– Тож ви знаєте, що деякі люди вірять, що гроші змусять їх страждати. Наприклад, дехто вважає, що друзі почнуть інакше до нього ставитися, або непокоїться через відповідальність за своє багатство. Іноді переймаються через податки, через те, що від них щось вимагатимуть. У глибині душі люди, у яких є такі страхи, насправді не мають бажання здобути багатство, а тим паче Надзвичайне Багатство. Отож вони й живуть без нього.

– Ось де наріжний камінь, – пояснював далі містер Каммінґс, – і полягає він у тому, що коли ви хочете Надзвичайного Багатства, то треба, щоб його здобуття й володіння ним асоціювалося у вас із більшим задоволенням, ніж життя без нього. Вам потрібно його хотіти – не просто хотіти, а палати бажанням його здобути. Слід так пристрасно жадати його, щоби бути готовим пожертвувати всім, чим доведеться (окрім власного здоров’я, взаємин та чесності), долаючи всі перешкоди, що стануть на вашому шляху.

Тому жоден з тих, хто намагається кинути курити чи пити, чи з тих, хто сидить на дієті, силячись схуднути, нізащо не зможе досягти успіху, якщо лише вони не жадають цього так шалено, що готові змінюватися. Щоб досягти будь-чого в цьому житті, потрібне палке бажання.

П’ятнадцять років тому, коли я зустрівся зі старим китайцем, я ось-ось мав збанкрутувати та втратити все, що в мене було. Я володів власною бензозаправною станцією на одному з головних шосе міста. І справи йшли дуже навіть добре. Так добре, що мені вдалося прибудувати до неї ще й ресторан. Усе було дивовижно, усе в мене чудово складалося, доки за три кілометри на схід не відкрилося нове більше шосе. І за один день транспорт, що проїжджав повз мою станцію, майже зник. Прибутки впали, тож через півроку становище було безнадійним. Нізащо у світі мені не вдалося б отримати достатнього доходу, навіть щоб покрити витрати – не кажучи вже про прибуток. Я вклав у той бізнес усе, що мав, і з відносно багатого чоловіка перетворився на шістдесятирічного жебрака, точніше, майже жебрака!

Юнак, звівши брови, відірвав погляд від свого записника:

– Вам довелося почати все заново, коли вам було понад шістдесят років? – перепитав він.

– Так. Саме так, – кивнув містер Каммінґс.

– Але ж більшість людей у цьому віці збираються на пенсію! – вигукнув юнак. – Що ж, у біса, ви робили?!

– На той час я не мав жодних ідей. Знав лише те, що щось треба робити. Одного дня, коли я сидів у своєму ресторані, туди увійшов низенький старий китаєць. Він сів переді мною, за прилеглий стіл, і сказав: «Доброго ранку». Китаєць виявився дуже доброзичливим чолов’ягою, і ми, здавалося, відразу ж знайшли спільну мову. Він замовив фірмову страву – картопляні чипси у фритюрі зі спеціями за моїм власним рецептом – і відзначив, які вони смачні. Цю страву обожнювали всі, кому доводилося побувати в моєму ресторані. Доївши, старий поцікавився, чому в закладі так порожньо, і я розповів про нове шосе. Він запитав, що я збираюся зробити, і я сказав, що не знаю. Я майже двадцять років працював над створенням заправної станції та ресторану. До відкриття нового шосе бізнес процвітав, але що було робити, коли машини більш не їздили повз мене?

Старий велично поглянув на мене й мовив: «У моїй країні вірять, що в кожній халепі ховається зерно рівного їй або й більшого успіху». Я відповів: «Ви, либонь, жартуєте. Який успіх може бути у втраті того, створенню чого я присвятив понад двадцять років?» І він відповів: «Адже на тебе чекають ще більш видатні речі. Коли одні двері зачиняються, треба відчинити інші. Ти можеш отримати все, чого хочеш, у цьому житті… Якщо хочеш цього достатньо палко й готовий робити все, що знадобиться, аби це отримати».

Я глянув у вікно, розмірковуючи, що мені робити й що хорошого може принести це моє становище. Я відвернувся лише на якусь мить, не більше, але коли знову повернувся до старого – той зник. На столі він залишив гроші за їжу й папірець, на якому був перелік з десяти імен і телефонних номерів, а далі приписка: «Дякую за трапезу. Ці картопляні чипси у фритюрі були смачні!»

Містер Каммінґс сьорбнув чаю і продовжив свою розповідь:

– Я телефонував людям зі списку старого, лише намагаючись з’ясувати більше про нього, але натомість дізнався про секрети Надзвичайного Багатства. Як уже казав, я зневірився, тож ладен був спробувати що завгодно.

– І ті секрети допомогли вам? – запитав юнак.

– Ну, роззирніться навколо, – усміхнувся містер Каммінґс. – Без секретів Надзвичайного Багатства я був би нині вже мертвий або намагався б вижити на соціальні виплати.

– Ви серйозно? – перепитав юнак.

– Звичайно, – підтвердив містер Каммінґс.

– То як саме вам допомогло палке бажання? – поцікавився молодик.

– Воно змусило мене віддатися досягненню успіху, – відповів містер Каммінґс. – Ви не досягнете нічого вартісного в житті, якщо тільки у вас не буде палкого бажання, бо досягнення вимагає зусиль, наполегливості та відданості. Я завжди прагнув достатку, але після того, як втратив свій бізнес, мене охопило палке бажання бути не просто багатим, а страшенно багатим, щоб довести собі та іншим, що я можу це зробити. Мені говорили, що я надто старий, аби починати все заново, що я дурень, куди я взагалі рипаюся, що мені слід якнайкраще розпорядитися тим, що в мене є.

Так я й зробив – вирішив якнайкраще розпорядитися тим, що в мене було, і скористатися ним для створення багатства.

– І що ж у вас було? – запитав юнак.

– Рецепт картопляних чипсів у фритюрі зі спеціями! – вигукнув містер Каммінґс.

– Ви жартуєте? – спитав юнак. – Який зиск із рецепта чипсів?

Містер Каммінґс усміхнувся.

– Я припустив, що він може стати цінним для ресторанів і кафе. Я знав, що цей рецепт користується попитом – кожен, кому доводилось їсти в моєму ресторані, обожнював цю страву, – тож подорожував країною, намагаючись продати свій рецепт. Я пропонував цей рецепт ресторанам безкоштовно, лише за невеликий відсоток від збільшення обсягу продажів картопляних чипсів, приготованих за моїм рецептом. Більшість власників ресторанів сміялися з мене: «Навіщо нам ваш рецепт? – питали вони. – У нас є свої». «Але моя рецептура особлива!» – доводив я. Більшість навіть не куштували моїх чипсів, але я наполягав, бо в мене було палке бажання досягти успіху. Я відвідав понад тисячу ресторанів, доки хтось нарешті не погодився спробувати мій рецепт. Через три роки я уклав п’ять угод, а ще через чотири роки в мене був бізнес, що зробив мене мультимільйонером. Мені було майже сімдесят, але я це зробив. Тож, як бачите, китаєць мав рацію: втрата заправної станції – це найкраще, що відбулося в моєму житті.

Юнак усміхнувся.

– Так, це точно!

– Ви читали «Різдвяну пісню» Чарльза Діккенса? – запитав містер Каммінґс.

– Так, – відповів юнак.

– Що змусило Скруджа змінити своє життя?

– Духи Давнього, Нинішнього і Майбутнього Різдва, – мовив хлопець.

– Так, але як вони підштовхнули його до змін?

– Гм… Вони показали йому, що станеться, якщо він не зміниться, – відповів юнак.

– Саме так. Дух Давнього Різдва нагадав йому страждання, яких він зазнав через власну ницість та скнарість, Дух Нинішнього Різдва висвітлив страждання, що їх він відчував у сьогоденні, а Дух Майбутнього Різдва показав, які страждання чекають на нього, якщо він не зміниться. Тож, коли Скрудж прокинувся й зрозумів, що ще живий, він вирішив змінити своє життя.

І ми можемо скористатися тими самими принципами, якими скористалися три Духи зі Скруджем, щоб змінити щось у нашому житті – хоч у фінансовому становищі, хоч у кар’єрі, хоч навіть у взаєминах. Нам потрібно захотіти змін. Треба усвідомити, яких страждань ми зазнаємо без цих змін, і оцінити задоволення, яке ми отримаємо, якщо таки змінимося. Це один-єдиний спосіб створити сильну мотивацію – робити все необхідне, щоб досягти успіху, щоб внести в наше життя всі зміни, яких ми хочемо.

І один-єдиний спосіб викликати в себе таке бажання – це піти тим самим шляхом, яким пішли Духи Різдва зі Скруджем. Це простий шлях із чотирьох кроків. Перший крок – пригадати всі страждання в минулому, викликані тим, що ви хочете змінити. Отож, якщо бажана зміна – це заробляти більше грошей, страждання минулого можна згадати, відшукавши в пам’яті випадки, коли ви хотіли купити своїм близьким речі, яких просто не змогли собі дозволити.

Думками юнака промчали спогади: як у дитинстві його дражнили через поношений старий одяг з чужого плеча, коли його друзі вбиралися за останньою модою. Спогади про всі ті випадки в коледжі, коли він не міг вийти потусуватися з друзями, бо в нього не було грошей. Привабливу руденьку дівчину з коледжу, яку не наважився запросити на побачення, бо в нього не було машини. Але найболючіший спогад прийшов пізніше, коли його мамі знадобилося дороге лікування в стоматолога, якого вона не могла собі дозволити, а він не мав змоги їй допомогти. Відсутність грошей спричиняла йому багато страждань у минулому.

Містер Каммінґс продовжив, перервавши його думки.

– Другий крок – подумати про всі страждання, викликані тим, що ви хочете змінити, які отруюють ваше життя цієї самої миті. У мене це був страшний біль. Я втрачав усе, за що боровся.

Юнак пречудово знав про всі страждання, викликані нестачею грошей у його житті. Через них він провів багато безсонних ночей. Але він ніколи не сприймав біль і страждання як щось, що може допомогти йому покращити життя.

– Третій крок, – пояснював містер Каммінґс, – це уявити всі страждання, яких ви зазнаєте в майбутньому, якщо не змінитеся. Біль через те, що не зможете дозволити собі придбати особливий подарунок, якого схоче ваша дитина на день народження, через неможливість заплатити за навчання ваших дітей у коледжі чи університеті. Нездатність піклуватися як слід про свою сім’ю. Або, може, думка про те, що ви ніколи не зможете допомогти друзям і родині, або не матимете змоги придбати собі будинок, досить великий для того, щоб друзі гостювали у вас.

Юнак спробував уявити, що він одружений і має дітей. Неможливість забезпечити їх була б таким жахом, що він не хотів навіть думати про таке. Він глибоко зітхнув. Минуле, теперішнє та майбутнє здавалися йому суцільним болем.

– Хіба це все не пригнічує? – запитав він. – Навіщо зосереджуватися на всіх стражданнях у житті?

– Це негатив, – згодився містер Каммінґс, – але якщо він викликає палке бажання змінити життя, то воно того варте, хіба ви не згодні?

Юнак кивнув:

– Так, але…

– Тривога та страждання, які ми відчуваємо, коли відчайдушно намагаємося сплатити за всіма рахунками, або через відсутність заощаджень на непередбачені випадки, або через неможливість дозволити собі щось для себе, для родини чи друзів, можуть дати нам той потрібний поштовх, щоб змінити життя, – провадив містер Каммінґс. – Пам’ятайте: якщо ви хочете змінити життя – вам треба викликати палке бажання змінити його. Три кроки, які я щойно перерахував, це «батіг» – страждання, яких ви прагнете уникнути. Четвертий і останній крок – це «пряник». Тепер треба уявити собі все задоволення, яке ви отримаєте в майбутньому завдяки Надзвичайному Багатству. Задоволення від можливості купити ті речі, про які завжди мріяли, – це може бути більший будинок, автомобіль, квитки на відпочинок. Радість від того, що можете щось дати й допомогти людям, яких ви любите, або задоволення від можливості стати благодійником.

Але коли я кажу «уявити», то маю на увазі, що вам слід дійсно візуалізувати все це, змалювати в уяві, як воно відбувається. Насправді прожити відчуття, що охоплюватиме вас, якщо не зможете дозволити собі певні речі в майбутньому, і те, що відчуєте, якщо накопичите грошей, аби задовольнити свої потреби та бажання.

– Так, – продовжував містер Каммінґс, – ви викличете в себе палке бажання мати Надзвичайне Багатство. А щойно в нас з’являється палке бажання щось отримати, Життя швидко відкриває нам шлях до цього.

– Ви справді в це вірите? – перепитав юнак. – Якщо бажати чогось дуже сильно, життя відкриє шлях, щоб це отримати?

– Звичайно, – відповів містер Каммінґс. – Ви знаєте, звідки походить латинський корінь слів «desire» та «дезидерат», що означають «бажання»?

Юнак похитав головою.

– «De» – «про», «sire» – «батько»… «про батька». Нам дається можливість обирати все, чого бажає серце, і з цим вибором подарована також і можливість виконувати ці бажання. Іншими словами, у вас не було б бажання, якби вам не дали також і сили на його втілення у життя.

– Розумію, – мовив юнак. – Тож ви говорите, що чого б ми не хотіли достатньо палко – у нас є сила, щоб це отримати.

– Точно. І я – живий доказ цього. Якщо шістдесятирічний чоловік, такий як я, може це зробити, то, повірте мені, кожен може!

Того вечора, перш ніж лягти спати, юнак підсумував усе занотоване:

Другий секрет Надзвичайного Багатства – сила бажання.

Якщо у твоєму житті немає Надзвичайного Багатства, це, найімовірніше, означає, що ти не маєш палкого бажання мати Надзвичайне Багатство.

Неможливо досягти нічого вартісного в житті без палкого бажання цього досягти.

Палке бажання з’являється тільки тоді, коли ти готовий зробити все, що потрібно, і пожертвувати всім, чим доведеться (крім самоповаги, здоров’я або взаємин).

Можна викликати в себе палке бажання, ідучи шляхом трьох Духів Різдва:

– згадай минулі страждання, спричинені нестачею грошей;

– подумай про теперішні страждання, спричинені нестачею грошей;

– уяви всі страждання, які чекають на тебе в майбутньому, якщо твоє теперішнє фінансове становище не зміниться;

– уяви собі все задоволення, яке отримаєш у майбутньому, якщо матимеш величезне багатство!