Читать книгу Десять секретів багатства, щастя, кохання. 3 в 1 - Адам Джексон - Страница 11

Наступною в списку юнака була жінка на ім’я Джуді Орман. Зранку юнак зателефонував їй, щоб підтвердити їхню зустріч по обіді.

Місіс Орман керувала власним бізнесом з офісу в себе вдома, у великому приватному будинку в престижному районі передмістя. Це була кремезна темношкіра жінка, трохи нижча за юнака, і на вигляд здавалося, що їй десь за сорок. Місіс Орман була привабливою жінкою з глибокими карими очима й довгим, заплетеним у косу волоссям. На ній був простий одяг – яскраво-червоний широкий светр і чорні легінси.

Офіс місіс Орман розташовувався в задній частині будинку. Це було світле просторе приміщення. У дальньому куті стояли великий дубовий стіл в антикварному стилі та директорське крісло з високою спинкою до комплекту. Праворуч від столу обладнане комп’ютеризоване робоче місце – з комп’ютером, двома телефонами та безліччю найсучаснішого офісного приладдя. Ліворуч високі скляні двері на велику кам’яну терасу відкривали вид на величезний, страшенно привабливий сад. Схил, укритий газоном, плавно спускався до пишної плакучої верби, що стояла за кілька метрів від одноповерхового дерев’яного флігеля. Але особливо чарівливим цей краєвид робила річка, що текла просто край саду.

– Який прекрасний пейзаж! – захоплено вигукнув юнак. – Мабуть, милуватися ним під час роботи – просто чудово.

Місіс Орман усміхнулася:

– Дякую. Так і є. Це завжди було однією з моїх мрій – мати змогу працювати вдома та милуватися річкою. І звичайно, однією з головних переваг роботи вдома є те, що я можу з радістю спілкуватись із сім’єю, замість того аби щодня проводити кілька годин у машині чи в напханих людьми поїздах та автобусах. Я маю знайомих, які щодня марнують у дорозі на роботу та з роботи майже три години. Уявляєте? Це п’ятнадцять годин, ніби два додаткових робочих дні на тиждень!

Час є найціннішим товаром у світі, значно ціннішим за золото, адже коли він пройшов, його вже ніколи не повернути.

Місіс Орман кивнула юнакові, щоб він сів у крісло, а сама опустилася в інше.

– Отже, ви хочете дізнатися про секрети Надзвичайного Багатства? – запитала вона.

Юнак кивнув.

– Так, – відповів він. – Як ви вперше почули про них?

– Ну, дозвольте поміркувати. Я вперше дізналася про них десять років тому. Тоді я була зовсім не в такому становищі, як тепер: щойно розійшлася з першим чоловіком, по вуха в боргах. Заборгованість на кілька тисяч за кредитними картками, а ще іпотечна компанія подала на мене позов до суду через відсутність платежів і намірялася відібрати мій будинок. Суд дав мені один місяць, щоб дійти згоди з кредиторами, а інакше я втратила б усе.

– Боже правий! – вигукнув юнак. – Як же ви з цим упоралися?!

– Чудово пам’ятаю той день, – продовжувала місіс Орман. – Я в сльозах сиділа на лавці біля суду, з болем розмірковуючи, що мені робити. Становище здавалося геть безнадійним. А потім відчула теплу руку в себе на плечі й, обернувшись, побачила, що поряд зі мною сидить дрібненький старий китаєць. На ньому був класичний костюм, і я подумала, що це – судовий службовець. Він запитав, чи потрібна мені допомога. Я подякувала йому за турботу й сказала, що він нічого не зможе зробити. Але він усе одно залишився поряд і говорив зі мною. Я небагато запам’ятала з того, що він казав, проте один вислів закарбувався в моїй пам’яті – він назвав його золотим правилом вирішення проблем: «Коли ти думаєш, що вичерпав усі можливості, пам’ятай одне: ще не всі!»

Юнак усміхнувся, згадавши, як старий китаєць дав йому таку саму пораду.

– Старий говорив про секрети Надзвичайного Багатства. Звичайно, я ніколи раніше про них не чула, але мені стало цікаво, що той старий може розповісти. Уперше хтось пояснював мені, що я здатна керувати своєю долею. Усе життя мені казали, що життя може бути добрим або жорстоким, можна перемогти або програти… І це все залежить від удачі чи від фарту. І ось якийсь старий говорить, що всі ми керуємо власною долею і що в усіх нас є сила створювати багатство в нашому житті.

Перш ніж піти, старий дав мені папірець і сказав, що він допоможе вирішити мої проблеми. Я була геть спантеличена, поглянувши на нього, адже все, що там було, – це список з десяти імен і телефонних номерів.

– Знайоме почуття, – усміхнувся юнак.

– Мушу зізнатися, що я не покладала на це великих надій, – провадила місіс Орман, – але сконтактувала з усіма людьми зі списку старого та вислухала, що вони могли мені сказати. Усі їхні розповіді просто приголомшували, і хоча я не була впевнена, що секрети Надзвичайного Багатства спрацюють у мене, усе ж таки спробувала застосувати те, про що дізналася, і потроху моє життя почало змінюватися.

Юнак витяг свій незмінний записник і ручку й почав щось занотовувати. Закінчивши писати, він підвів погляд на місіс Орман і поцікавився:

– Як саме змінилося ваше життя?

– По-перше, я стала щасливішою, бо відчула більше влади над власним життям. Але, на мій подив, за три роки я повернула всі свої борги і ще й назбирала достатньо грошей, щоб започаткувати власний малий бізнес.

– А як ви гадаєте, який із секретів найбільше посприяв цій зміні? – запитав юнак, заінтригований історією місіс Орман.

– Вони всі мені допомогли, – мовила місіс Орман, – але, озираючись назад, я бачу, що тим єдиним секретом, який тоді найбільше вплинув на моє життя, стала сила контрольованих витрат.

– Контрольованих витрат? – перепитав юнак. – Ви маєте на увазі планування бюджету?

– Приблизно це, так, – відповіла місіс Орман.

– Як же планування бюджету може допомогти створити багатство? – поцікавився юнак.

– Передовсім пам’ятайте, що багатство визначається не тим, скільки ви заробляєте, а тим, як добре можете жити на ті гроші, які заробляєте, – відповіла місіс Орман.

– А в чому різниця? – уточнив юнак. – Звісно, що більше грошей ви заробляєте, то більше можете собі дозволити, то краще зможете жити.

– Це не обов’язково причина та наслідок, – суворо заперечила місіс Орман. – Насправді ви з’ясуєте: часто що більше грошей ви заробляєте, то більше витрачаєте й то частіше вам доводиться чимось жертвувати. Наприклад, щоб одержувати вищу зарплатню, можливо, доведеться більше часу працювати – тож ви менше часу зможете приділити родині. Якщо ви отримуватимете великі гроші, але матимете змогу провести з дітьми лише кілька годин на тиждень, то чи зможете вважати себе багатим?

Юнак потер підборіддя й мовив:

– Я розумію, про що ви.

– Багатство пов’язане, найімовірніше, із якістю вашого життя, а не з кількістю грошей, які ви заробляєте, – пояснювала місіс Орман. – Не потрібно бути мультимільйонером, щоб почуватися Надзвичайно Багатим. Усе, що вам потрібно, – мати вдосталь коштів, щоб жити саме таким життям, яким ви хочете жити!

– Отож, якщо хочете бути багатими, – провадила вона далі, – одна з перших премудростей, яких вам слід навчитися, – жити згідно зі своїми достатками, а це означає – контролювати власні витрати. Отримувати тисячу фунтів і витрачати дев’ятсот фунтів – це шлях до забезпеченості, а заробляти тисячу фунтів і витрачати тисячу сто – це шлях до бідності. Якщо ваші витрати перевищують ваші доходи – буде лихо.

– Я розумію, про що ви говорите, – мовив юнак. – Живучи за бюджетом, можна запобігти появі боргів, але це не допоможе збільшити доходи, правда ж?

– Та може, і допомагає! Контролювати витрати треба не тільки тоді, коли хочете із задоволенням жити за доходами, – доводила місіс Орман. – Це страшенно важливо для підвищення цих доходів.

– Справді? – перепитав юнак. – Як саме?

– Неможливо створювати багатство й підтримувати його без постійного надходження для накопичення доходу, ви згодні?

Юнак кивнув.

– Скільки б грошей у вас не було, – продовжувала місіс Орман, – вони, звісно, зрештою вичерпаються, якщо ви лише витрачатимете й не матимете жодного доходу, щоб поповнювати їх. Єдиний спосіб створити стійкий потік доходу – або заробляти більше грошей, або змусити частину грошей, які ви заробляєте, працювати на вас.

– Ви маєте на увазі заощаджувати або інвестувати гроші? – перепитав юнак.

– Так. Якщо регулярно заощаджувати і з мудрістю інвестувати, ваші гроші приноситимуть відсотки та множитимуться.

– Але ж для початку потрібно достатньо грошей, щоб заощаджувати й інвестувати, – заперечив він. – Я маю на увазі, що з усіма моїми рахунками мені ледве вдається зводити кінці з кінцями, не кажучи вже про якісь там заощадження.

– Повірте, це можливо, – запевняла місіс Орман. – Але, звичайно, для цього потрібна справжня цілеспрямованість. Для початку слід сказати: «Частину свого доходу я залишатиму для себе».