Читать книгу Смерть на Нілі - Агата Кристи, Agatha Christie, Detection Club The - Страница 12

У власному кабінеті в центрі міста містер Ендрю Пеннінґтон розбирав пошту. Раптом його рука стислася в кулак і гучно гепнула по столу. Обличчя чоловіка побуряковіло, а на чолі з’явилися дві великі жилки. Він натиснув кнопку дзвінка на своєму столі, і з швидкістю, гідною похвали, з’явилася елегантна стенографістка.

– Скажи містеру Рокфорду, хай підійде сюди.

– Так, містере Пеннінґтон.

Через кілька хвилин Стерндейл Рокфорд, партнер Пеннінґтона, увійшов у кабінет. Чоловіки були в дечому схожі: високі, худорляві, з волоссям, що почало сивіти, і гладко поголеними обличчями.

– Що трапилося, Пеннінґтоне?

Пеннінґтон глянув на нього з-під листа, який перечитував, і сказав:

– Ліннет одружилася…

– Що?

– Ти почув, що я сказав! Ліннет Ріджвей одружилася!

– Як? Коли? Чому ми про це не чули?

Пеннінґтон подивився на календар на своєму столі.

– Коли вона писала цей лист, то ще не була одружена. Але зараз вже одружена. Це сталося вранці четвертого. Тобто сьогодні.

Рокфорд опустився на крісло.

– Оце так! І без попередження. Хто той чоловік?

Пеннінґтон знову повернувся до листа.

– Дойл. Саймон Дойл.

– Хто він такий? Чув про нього?

– Ні. Вона небагато написала… – Чоловік пробіг очима рівний гарний почерк. – Мені здається, вона щось приховує… Але це не має значення. Суть у тому, що вона одружена.

Чоловіки зустрілися поглядами. Рокфорд кивнув.

– Це треба добре обдумати, – тихо сказав він.

– Що нам із цим робити?

– Це я тебе питаю.

На мить обоє замовкли.

Тоді Рокфорд запитав:

– Маєш якийсь план?

Пеннінґтон повільно відповів:

– «Нормандія» відпливає сьогодні. Хтось із нас може вирушити.

– Ти божевільний! Це твоя блискуча ідея?

Пеннінґтон почав:

– Ті англійські адвокати… – і замовк.

– І що з ними? Ти ж не поїдеш їх переконувати? Ти божевільний!

– Я не пропоную, щоб ти… чи я… відправилися в Англію.

– То в чому твій задум?

Пеннінґтон розгладив лист.

– Ліннет їде в Єгипет на медовий місяць. І буде там якраз місяць, якщо не більше.

– Єгипет… І?

Рокфорд на хвилину задумався, потім підвів голову й зустрівся поглядом з партнером.

– Єгипет, – повторив він, – ось твоя ідея!

– Так, випадкова зустріч під час подорожі. Ліннет і її чоловік… атмосфера медового місяця. Це можна провернути.

Рокфорд трохи сумнівався.

– Ліннет метикувата… але…

Пеннінґтон спокійно сказав:

– Гадаю, є й інші способи владнати це питання.

Їхні погляди знову зустрілися. Рокфорд кивнув.

– Добре, старий.

Пеннінґтон подивився на годинник.

– Хто б із нас не їхав, треба поспішати.

– Їдь ти, – відразу сказав Рокфорд. – Ти завжди мав вплив на Ліннет. «Дядько Ендрю». Те, що треба!

Пеннінґтонове обличчя посерйознішало.

– Сподіваюсь, я зможу все владнати, – промовив він.

– Ти мусиш це владнати. Ситуація критична, – відказав його партнер.