Читать книгу Бій Темряві, или К Свету неба. Психологическо-философские эссе - Аглая - Страница 16

Все нас вчить постійно дивитись на інших, заздрити, переживати, змагатись. І все це починається від народження. Діти – уважні слухачі й спостерігачі. Вони перебирають собі в свідомість й підсвідомість усе, що робиться навколо. Вони чують, як батьки й інші родичі сваряться, когось обговорюють, щось засуджують чи схвалюють. Інколи нерозважливі мами самі указують дитині на те, чого в неї нема, чого їй не вистачає (речей, іграшок чи поведінки), а в хлопчика чи дівчинки знайомої – є.

Порівняння як спосіб самоусвідомлення закладено в природу кожного. Так ми вчимося й відслідковуємо процеси життя-буття. І це нормальне явище. Але якщо в душі є зерна заздрощів, то вони, щедро скроплені заохоченнями й підбурюваннями і батьків і друзів, можуть перетворитисть в люте зависництво. А воно в свою чергу стимулює людей змагатися і намагатися обігнати та обскакати когось в чомусь. Людина губиться на цих бігових доріжках, прагнучи отримати велосипедик – як в сусіда, сукню – як в подруги, жінку – як в колеги, посаду – як в знайомого… І нема таким забігам з перешкодами кінця й краю. Найприкріше, що змагання за щось таке, як в когось – даремні. Марнота марнот й суєта суєт. Або ще й гірше.

Зрідка (хоча, Слава Богу, таке трапляється) батьки чи наставники-вчителі пояснять дитині, що змагання можна вести лише за щось, в ім’я чогось, що тебе дійсно приваблює та справді потрібне. Ми можемо досягати того, до чого налаштовані, отримувати насолоду й щастя від речей, роду діяльності, людей лише таких, що близькі нам, нашій душі. В світі, де всі один перед однимвиставляються та один з одним змагаються, дуже важко зупинитись й вийти з цієї дурної й безглуздої гри. Ми боїмося і себе, і того, що люди скажуть. Чи не засудять, не обсміють, не тикатимуть пальцями у вас, такого чи таку, що вирішили ні з ким не порівнювати себе й рухатись самостійно, розвиваючи й здобуваючи те, що справді ваше й вам без нього ніяк? І таке може статись.

Але ви, коли припините змагатись з кимось, станете сильніші, бо зекономите енергію, що втрачалась марно. А значить думка оточуючих не буде мати для вас вирішального значення. От тоді-то й почнеться ваше справжнє життя, ваш рух й удосконалення. І, до речі, на цьому шляху боротьби й здобутків ви завжди будете переможцем. Принаймні над власною глупістю, лінню й слабкістю. А це вже й буде великим успіхом саме по собі. Головне, ви станете спокійніші.

Заздрість муляє очі і не дає спати. Всім. Але тепер не вам. Ви звільнені!

1.02.2018