Читать книгу Бій Темряві, или К Свету неба. Психологическо-философские эссе - Аглая - Страница 7

Таке сполучення слів, що слугує мені назвою, може здатися комусь чи то дивним, чи то незрозумілим. Яка ж тут сила і що в ній, одинокості може бути хорошого? Невже щось потрібне можна відшукати, будучи самотнім? – Саме так. Багато людей, що вже мають такий життєвий досвід, одразу погодяться й підтвердять моє ствердження. Справді, усамітнення може подарувати безліч переваг. Особливо тоді, коли це свідомий вибір, крок, до якого людина підходить виважено.

Одинокість, самотнє життя-буття, можна обрати на деякий час: тимчасовість і полегшує можливість кроку, бо людина все ж таки соціальне створіння, живе поміж людьми, де прийнято спілкуватись, дружити, з кимось жити. Я говорю про таке усамітнення, до якого, як до вимушеного радикального перехідного-допоміжного методу, вдаються часом більшість людей, закриваючись на перерву, беручи тайм-аут для того, щоб розібратися з собою, внутрішніми проблемами й бажаннями, визначитись і відпочити. З вибором тимчасової самотності – простіше. Іноді він сам напрошується, бо є найкращим цілющим засобом для певного моменту і життєвої ситуації.

Складніше обрати самотність як постійний спосіб існування в світі людей. Тут не йдеться про замуровання в печері чи перебування на віддаленому острові в ролі Робінзона, причому – без П’ятниці. Бути самотнім нам все ж і важко, і повністю не вдається. Ще залишаються сусіди, співробітники, працівники сфери обслуговування, попутники в транспорті. Контакти з ними відбуватимуться постійно, хоча будуть вони поверхневі, мінімальні, нетісні, за необхідності: в душу тобі ніхто не лізтиме, але й ти не маєш право заглядати в особисті та й усякі справи інших.

Деколи самотність сама обирає нас: хочемо чи ні, а життєві обставини складаються саме таким чином. І якраз отут потрібно мати найбільшу мужність, мужність прийняти положення речей. Прийняти і змиритися з ним. А потім йти далі, жити, укріплюватись в новому способі існування, обраному нами чи «призначеному» зверху, вищим Світом. І яким би ви способом не обрали одинокість, вільно чи невільно, свідомо чи несвідомо в ній опинились і раптом помітили, що ви самі, рішучо виструнчіться, знайдіть переваги, наповніть своє життя радістю, будьте привабливі самі для себе. Бо це життя ваше і для вас, а ви – для нього!

І через деякий час, я певна, ви відчуєте, що ви живете, ви живі, вам добре. А потім надійде час приходу сили. І ви зрозумієте, що ваш болісний вибір чи гра випадку пішли вам на користь, обернулись для вас благом, відкрили для вас самого себе, допомогли поглянути на світ і побачити його таким, як є, без прив’язок і обумовленостей. Так, одинокість тимчасово чи постійна де в чому обмежує вас. Але раз ви в цьому стані – значить він був (чи є) необхідним для вашої душі. Може, це вам урок, щоб могли порівняти і оцінити і себе, і присутність інших, зрозуміти плюси і мінуси певного стану.

Для когось стан самотності – благо, бо лише в ньому людина може здійснювати своє призначення, відбуватися найкраще. А комусь одинокість – ліки (гіркі, як усяке випробування), що допоможуть одужати. Для декого – пауза і відпочинок на тихому березі. Як би там не було, зрозуміло одне, що в одинокості скрито величезну силу. Насправді – це природний стан. Ми самотньо переживаємо народження (хоч і в присутності матері), ми самотньо йдемо з життя далі (хоч інколи на очах у близьких чи в їх обіймах).

Тож одинокий стан – дар, який вартий гідної оцінки. І в ньому, самотньому стані, з нами, говорить боги, а ми їх чуємо, бо ніхто не відволікає і не заважає. Не бійтесь хоч деколи побути самими, на самоті. Вам може відкритись Істина!

23.01.2018