Читать книгу Бій Темряві, или К Свету неба. Психологическо-философские эссе - Аглая - Страница 19

Як ви вже зрозуміли з попереднього, перекіс у будь-який бік від гармонійної золотої середини – шкідливий і небезпечний. Це стосується буквально усього, в тому числі такої тонкої сфери, як наші бажання у формі ефемерних мрій.

Виявляється і ці метелики, що здаються такими беззахисними й красивими, можуть попсувати нам все життя. При необережному із ними поводженні. Вони можуть бути нашими друзями, феями підтримки, а можуть і потопити весь корабель, пригнітивши, поваливши на землю будь-якого свого власника, хазяїна, незважаючи на те, що він їх продукував та годував-випещував.

Що ж тут не так? Чи всі мрії небезпечні?

З дитинства нас заохочують роздумувати над бажаним, вчать уявляти собі майбутнє, висловлювати, називати бажане вголос. Згадайте себе школяриком. Скільки раз ви відповідали усіляким дорослим (знайомим, вчителям, батькам) на питання щодо того, ким бажаєте стати і щоб хотіли робити, коли виростите. Згадали? А тепер подумайте, наскільки ваші відповіді дитинства співпадають з тим, чим ви є сьогодні. І чи ви задоволені. Коли ви були більш чесні і відповідали собі істинному: тепер чи тоді? І що пішло не так? Чому ви незадоволені (а такими буде більшість людей)?

Хтось буде незадоволений через те, що з’ясує, що його душа дитини, була більш точною, визначенішою, знала, чого прагне, на відміну від дорослих, що спрямували дитину, спираючись на власні бажання-хотіння, деколи забаганки і ті ж таки мрії власного дитинства, а справжнє – не помітили, не почули, проігнорували, зневажили, не сприяли розвиткові необхідних талантів й навичок.

Якщо ви ще живі, то в цьому разі спробуйте наблизитись до своєї мрії, скоригувавшись відповідно до можливостей, обставин, віку та багатьох інших важливих факторів й ситуацій, що вже сформувались довкола вас. Але будуть і такі, які зітхнули з полегкістю, усвідомивши, що ті дитячі мрії були запозиченнями-вигадками героя з кінострічок чи книг.

Важливо вміти відпустити ті мрії-марення, які тривалий час (інколи все життя) травмували вас, роздирали душу, навіювали комплекси неповноцінності й меншовартості, отруювали сьогодення. Бо не могли здійснитися. Ніколи. Бо не відповідали вам чи ви їм. Не може товстунка, у якої такі і мама й бабця, й тітки з сестрами стати моделлю. Їй не дано таке, це не її. А мрія, подібна до цієї, обов’язково невротизує й виснажить мрійника, нашкодить психіці, не дозволить помітити в собі істинне покликання й сильні сторони, відволікатиме, защемлятиме, не дасть жити й вільно дихати. І не так просто буває позбутись такої патологічної установки-конструкції, що живе своїм життям за рахунок хазяйки-мрійниці чи господаря, що підгодовує стражданнями. Подібні мрії стають вампірами-вбивцями.

А як було б добре, якби вас в дитинстві хтось м’яко й мудро скоригував на можливе й реальне. Скільки б сліз не було витрачено даремно, скільки б доль склалися інакше! З мріями-фантазіями можна жити, якщо вони втілюються, виливаються й народжуються у вашій творчості піснями, віршами, картинами, вишивками, майструванням, конструюванням, приготуванням їжі. Важливо мрії проявляти, хоча б в якомусь можливому варіанті, давати їм життя. Інакше і не починайте обманювати себе, бо зайдете в глухий кут. І в ньому вам уже буде не до мрій.

4.02.2018