Читать книгу Середземноморське перехрестя - Андрій Харук - Страница 7

Крім перелічених нами країн, участь (хоч і лише епізодичну) у бойових діях Другої світової війни на Середземному морі взяли флоти Югославії та Греції. Поступово нарощували розмах своїх операцій крігсмарине – військово-морські сили Німеччини. Після вересня 1943 р. саме крігсмарине лишались єдиною силою, яка намагалась протистояти флотам союзників. Нарешті, дві держави – Іспанія та Туреччина – займаючи стратегічно важливе положення, дотримувались нейтралітету.

Греція у міжвоєнний період не інвестувала надто значних коштів у розбудову флоту. Найбільшими його кораблями були лінкори «Кілікіс» і «Лемнос» – колишні американські кораблі додредноутної епохи, придбані у 1914 р. З 1931 р. ці кораблі служили як плавучі батареї зі скороченими екіпажами. Третій великий корабель – панцирний крейсер «Георгіос Авероф» – був введений до складу флоту у 1912 р., але в середині 1920-х років пройшов модернізацію і частково зберігав свій бойовий потенціал. Легкий крейсер «Еллі» (1914 р.) вже на час Першої світової війни був морально застарілим.

Грецький панцирний крейсер «Георгіос Авероф»

Обмеженість фінансових ресурсів країни не дозволяла у міжвоєнний період інвестувати у будівництво крупних кораблів. Як наслідок, найсучаснішими кораблями грецького флоту були есмінці. У 1932—1933 рр. флот поповнили чотири кораблі типу «Контуріотіс», побудовані в Італії за модифікованим проєктом «Дардо», а на початку 1939 р. увійшли до бойового складу «Василевс Георгіос І» та «Васіліса Ольга» – кораблі, збудовані у Великобританії за модифікованим проєктом «G» (однієї із серій «абеткових» есмінців). Однак це поповнення не дозволило повністю замінити старі есмінці, і у складі флоту лишалась низка кораблів цього класу, побудованих ще до Першої світової війни.

Загалом ВМС Греції мали 29 боєздатних кораблів сумарною водотоннажністю близько 35 000 тонн. Слабкість власних збройних сил і наростаюча загроза експансії з боку фашистської Італії змушували грецький уряд шукати шляхів зміцнення безпеки країни. Почалось зближення зі своїм споконвічним супротивником – Туреччиною, яку теж непокоїли італійські амбіції щодо панування на Середземному морі. Зростали пробританські настрої. Крім того, з’явились плани розбудови флоту за рахунок придбання 16 нових есмінців та кількох підводних човнів, однак на заваді його реалізації стала економічна слабкість країни. Загалом Греція була не готова до війни, а її флот не становив реальної загрози для італійського.

Югославський транспорт гідролітаків «Змай»

Постале після Першої світової війни Королівство сербів, хорватів і словенців (Югославія) починало розбудову своїх військово-морських сил фактично з нуля. Першими її кораблями стали кілька трапиків і мінних загороджувачів. У 1928—1930 рр. флот поповнився чотирма підводними човнами середніх розмірів (два були побудовані у Великобританії і два – у Франції). У 1932 р. до складу ВМС Югославії увійшов побудований в Англії лідер есмінців «Дубровнік» (1880 т), озброєний чотирма 140-мм гарматами, двома 84-мм і шістьма 40-мм зенітками, а також двома тритрубними торпедними апаратами. Нарешті, у 1939 р. флот поповнили три есмінці типу «Београд» (1210 т; чотири 120-мм гармати, чотири 40-мм зенітки, два тритрубних торпедних апарати), перший з яких побудувала французька фірма, а два інших – югославська корабельня у м. Спліт. Серед інших кораблів югославського флоту відзначимо транспорт гідролітаків «Змай» (1931 р.) та вісім сучасних торпедних катерів, придбаних у Німеччини. Загалом ВМС Югославії напередодні Другої світової війни були досить сучасними, але надто нечисленними, щоб становити серйозну небезпеку для Італії.