Читать книгу Робінзон Крузо - Даниэль Дефо, Данієль Дефо - Страница 12

За три тижні, прожиті на острові, я був на судні дванадцять разів…

Але того дня все моє майно залишалося на березі, і мене мучили побоювання, що звірі пошкодять мої їстівні запаси. Одначе, повернувшись, я не помітив слідів непроханих гостей. Лише на одній зі скринь грілася на сонці тваринка, яка віддалено скидалася на дику кішку. Я скинув рушницю; тваринка зістрибнула і спокійно всілася на землю, без страху розглядаючи мене, ніби хотіла познайомитися. Отримавши в подарунок сухар, вона згризла його і, не дочекавшись нового пригощання, втратила до мене цікавість і сховалася в густих манграх.[2]

Я хотів був відкоркувати важку бочку й розкласти підмоклий порох, щоб висушити його, але потім вирішив спорудити намет із парусини, нарубавши колів і тичин. Для цього довелося прогулятися в гай до обніжжя пагорба. Потім я переніс до намету все, чому могли зашкодити спекотне сонце або раптова злива, а навколо звів огорожу з барилець і порожніх ящиків. Вхід до сховища зсередини я затулив дошкою, а зовні – найміцнішою скринею. Поруч із нею я влаштував собі ліжко. Добре повечерявши, я рано ліг спати, не забувши покласти поряд заряджену рушницю.

Мені здається, ніхто з тих, що пережили морську катастрофу, ще не мав такої величезної кількості речей. Мій намет являв собою справжній склад. Проте я вважав, що й цього не досить. Поки корабель залишався на мілизні та був непошкоджений, я щодня поповнював свої запаси. Особливо вдалою вийшла третя експедиція, коли я доправив на берег усі снасті, линви, троси, мотузки й парусину. Велике вітрило я розрізав на шматки й згодом перевіз частинами. Потім я зібрав письмове приладдя, книжки, посуд і різноманітні дрібниці: від ґудзиків до ниток, голок і наперстків.

І ще одній несподіваній знахідці я зрадів. Я знову дослідив корабель, уже впевнений, що там нічого годящого немає. Аж раптом знайшов на камбузі велику бочку з сухарями, три барильці рому, ящик із цукром і мішок чудового борошна, яке не було пошкоджене водою, як багато інших продуктів. Сухарі я вийняв із бочки і, загорнувши у шматки парусини, разом із рештою здобичі перевіз до свого складу.

Лишалося забрати залізні й дерев’яні частини корабля, які я був у змозі зняти. Для цього, дочекавшись відпливу, я знову пустився вплав. Із решти рей я спорудив широкий спеціальний пліт зовсім іншої конструкції, що забрало кілька годин. Завантаження виявилося нелегким і повільним, до того ж я прихопив грубі якірні линви – їх також довелося розрізати на частини. Нарешті я відчалив, але успіх цього разу від мене відвернувся. Увійшовши до бухточки, я не зміг упоратися з громіздким і неповоротким плотом – він перекинувся, і я разом із вантажем опинився у воді. Сталося це неподалік берега, тому мені було легко виплисти, але все, здобуте так тяжко, пішло на дно. Особливо я шкодував за залізом; проте, коли почався відплив, я витяг на берег більшу частину линви і кілька листів заліза. Для цього мені довелося пірнати безліч разів.

Попри те що я перевіз уже майже все, що можна було, я, як і раніше, не хотів розлучатися з кораблем. Коли я знову вплав вирушив у дванадцяту – й останню – свою експедицію, раптом зірвався вітер. Одначе я не зважив на це. Раніше я тільки побіжно оглядав капітанську каюту, а тепер, відчинивши шафу, побачив дві глибокі шухляди. В одній з них я знайшов дві бритви, великі ножиці й дюжину пристойних ножів і виделок; у другій – гроші.

Я посміхнувся. Навіщо мені тут цей непотрібний мотлох? Він не вартий і одного ножа, що лежить у моєму наметі… Утім, я взяв гроші з собою, склавши в парусиновий мішечок, який два дні тому пошив на березі. Решту я загорнув у парусину і поклав до більшого, заплічного мішка.

Вітер подужчав настільки, що залишатися на кораблі було вже небезпечно. Не гаючи часу, я спустився за борт і поплив. Плисти було важко через вантаж і зустрічну течію, але я таки дістався берега і поспіхом пішов до намету. Позаду клекотіло й пінилося море. На щастя, вже за кілька хвилин я перебував у своєму сховищі.

Надвечір розігрався справжній шторм. Я провів неспокійну ніч, а коли вранці вийшов із намету, то без усякої радості побачив, що наш стражденний корабель зник. Єдине, що втішало, так це думка про те, що мені вдалося перевезти з нього безліч необхідних для життя речей.

Від корабля лишилися самі уламки. Згодом хвилі викинули їх на берег. Я ж був зайнятий іншим. Місце, де я поставив намет, зовсім не годилося для постійного житла, оскільки не могло захистити мене від примх погоди. Воно розташовувалося надто близько до моря, у низовині, відкритій промінню палючого сонця, а головне – поруч не було джерела прісної води. Перенести намет чи викопати землянку? Я мав знайти правильне рішення, але ще до того – відшукати на острові такий куточок, де були б усі потрібні умови. Які? По-перше, це мала бути місцевість із джерелом, не болотиста, але захищена від спеки, недоступна для хижих звірів і, що дуже важливо, розташована так, щоб я міг бачити море. Надія, що якесь судно, пропливаючи повз острів, підбере мене, не дозволяла мені занепасти духом і надавала сил.

Після тривалих пошуків я нарешті знайшов галявину біля обніжжя крутого пагорба, один схил якого підіймався зовсім прямовисно. Спуститися на галявину з вершини було неможливо; крім того, у нижній частині схилу я помітив заглиблення, схоже на печеру. Місце було сухе, захищене від прямого сонячного проміння, заросле моріжком. На цій зеленій галявині площею близько ста квадратних ярдів я й вирішив улаштувати своє житло. Галявина положисто спускалась у низовину, до берега моря, схил дивився на північний захід, і звідти добре було видно захід сонця.

Перш аніж ставити намет, я накреслив перед печерою півколо діаметром двадцять ярдів і вбив уздовж нього два ряди міцних загострених кілків. Мій частокіл сягав заввишки п’яти футів, між рядами колів залишався просвіт близько шести дюймів. Увесь цей проміжок я заповнив обрізками линви, а зсередини для міцності укріпив свою огорожу підпірками.

Робота ця забрала чимало часу. Кілька днів я провів у гаю. Там я рубав суччя, обтісував і загострював коли, а потім переносив їх на галявину. Одначе початок був покладений.