Читать книгу Проект «Україна». 30 червня 1941 року, авантюра Ярослава Стецька - Данило Яневський - Страница 43

Цього ми не дізнаємося, мабуть, уже ніколи. Але, у будь-якому разі, це – максимум декілька десятків осіб. Можливо, але дуже маловирогідно, сотня-дві.

Аргумент на користь останньої цифри, взятої мною з голови, простий: підпільна організація, проти якої системно працюють паралельно та одночасно правоохоронні органи декількох європейських країн та СРСР, організація, все керівництво якої після Варшавського та Львівського процесів сидить по тюрмах, за визначенням не може бути масовою. В таких умовах ті, хто тимчасово перебували на волі, просто зобов'язані були «лягти на дно», припинити або радикально обмежити контакти з іншими підпільниками, очікуючи на «найкращі часи». Крім того, реальний мобілізаційний ресурс ОУН на власне «українських землях» упродовж всіх 1930-х – це українські студенти Львівського університету політехніки та національних гімназій малих містечок – Бережан, Золочева, Стрия тощо.

Спробуймо поглянути на міжвоєнний український націоналістичний рух з іншого боку. Так би мовити, «ззовні», з-поза меж Східної Галичини та передвоєнної Польщі.