Читать книгу Чому зебри смугасті? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди - Джемма Элвин Харрис - Страница 43

запитує Марк, 12 років

Доктор Джуліан Г’юм, науковий співробітник Музею природознавства в Лондоні, відповідає:

Уяви себе голландським моряком. Надворі вересень 1598 року. Ти вже місяцями поневіряєшся морськими просторами, на борту корабля зіпсувалися всі харчі, застоялася питна вода. Більшість твоїх друзів захворіли. Штормовий вітер збив корабель із курсу на сотні миль, і тепер ви загубилися у відкритому морі.

Раптом ти помічаєш острів. Разом із членами команди ви оглядаєте його й виявляєте буйні ліси з пальмами й цінними ебеновими деревами, а з гір каскадами спускається чиста джерельна вода. Так відкрили острів Маврикій.

По всьому острову снують неполохані пташки, хоч руками їх лови. Ти помічаєш, що один птах відрізняється від інших. Розміром з індичку, з великим гачкуватим дзьобом і маленькими крильцями. Його називають додо́. Пташка додо не боїться людей, тому зо двадцять особин ви з командою легко забиваєте й заносите на корабель. Оце буде про що розповісти після повернення додому!

Уже за рік новини про острів облітають світ, і ось численні кораблі роблять там зупинки для поповнення запасів харчів і води. Для подальшого розведення на острів випускають свиней, кіз, мавп та оленів. З кораблів набігають та хутко розмножуються пацюки. Люди вирубують ебенові дерева, руйнують ліси.

Птахи додо прожили в мирі та злагоді мільйони років, а тепер їхню рідну домівку обложили з усіх боків. Усього лише через вісімдесят років десь у віддаленому закапелку острова гине останній представник виду. Ось так вимерли додо.