Читать книгу Як бажає жінка. Правда про сексуальне здоров’я - Эмили Нагоски, Emily Nagoski - Страница 12

Ви можете мати чи не мати дівочу пліву – тонку мембрану вздовж нижнього краю вагінального отвору. Але маєте ви її чи ні, я гарантую, що практично все, що ви знаєте про неї, брехня5.

Найближче до правди те, що під час статевого акту дівоча пліва може спричиняти біль, якщо її попередньо не розтягувати, – це одна з численних причин болю при проникненні, але не найпоширеніша (найпоширеніша – брак змащування).

Але дівоча пліва не рветься й не залишається порваною назавжди, немов якась печатка свіжості. Якщо дівоча пліва рветься або пошкоджується, вона заживає. І розмір її не змінюється від того, чи відбулося проникнення у вагіну6. Також зазвичай вона не кровоточить. Кров під час першого проникнення найчастіше спричиняється загальними виділеннями вагіни від браку змащення, а не пошкодженням дівочої пліви.

Єдине, що змінюється, коли жінка починає регулярно розтягувати дівочу пліву, то це те, що вона стає гнучкішою. А коли в жінки змінюється гормональний фон із закінченням періоду статевого дозрівання (орієнтовно у двадцять п’ять років), дівоча пліва може атрофуватись і стати менш помітною, якщо вона взагалі колись була такою.

Дівоча пліва – ще один приклад різноманітності жіночих геніталій. Деякі жінки народжуються без дівочої пліви. Деякі мають зарощену пліву (тонку, але суцільну мембрану, що закриває увесь вагінальний отвір) чи мікроперфоровану (багато маленьких отворів у суцільній мембрані). У деяких жінок є септатна пліва, яка схожа на шматок шкіри, що розтягується вздовж отвору вагіни. Пліви деяких жінок міцні, а деяких – слабкі. Деякі зникають із початком статевого дозрівання, а деякі тримаються до менопаузи.

Пліви жінок відрізняються, бо, як пояснює наука, пліви не відбирались еволюцією. У них немає репродуктивних функцій. Це побічний продукт, маленький бонус, залишений поза увагою руйнівною силою процесу відбору, на кшталт сосків у чоловіків. Це гомолог сім’яного фолікула, гребінця на стінці уретри в тому місці, де вона проходить через простату і приєднується до сім’яних протоків.

Дівоча пліва – гарний зразок того, як люди метафоризують анатомію. Ось вам орган, який не має біологічної функції, і західна культура з давніх-давен виробила про нього потужний міф. Міф, який не має нічого спільного з біологією і призначений лише для контролю жінок. Культура побачила «бар’єр» на отворі вагіни й вирішила, що це знак «незайманості» (біологічно безглузде поняття). Така дивна ідея могла бути вигадана лише в суспільстві, де жінки сприймаються як майно в буквальному сенсі, а їхні вагіни – як найцінніший актив, «клуб для обраних».

Навіть незважаючи на те, що дівоча пліва не відіграє жодної фізіологічної чи біологічної ролі, багато культур створили навколо неї настільки могутні міфи, що існує навіть хірургічне втручання, здатне «поновити» дівочу пліву, немов у цьому є медична необхідність. (А де ж це операції з удосконалення чоловічих сосків?)

У певному сенсі дівоча пліва все-таки впливає на жіноче здоров’я: деяких жінок били чи навіть убивали за те, що вони не мали пліви. Деяким жінкам говорили, що їх «не могли зґвалтувати», бо дівоча пліва не порушена. Для цих жінок дівоча пліва справді мала вплив на їхнє фізичне самопочуття, але не через анатомію, а через те, що культура вигадала про анатомію.