Читать книгу Як бажає жінка. Правда про сексуальне здоров’я - Эмили Нагоски, Emily Nagoski - Страница 15

Люди-інтерсекс8, чиї геніталії від народження не є явно чоловічими чи явно жіночими, теж мають такі самі складові; їхні статеві органи являють собою щось середнє між звичними жіночими й чоловічими конфігураціями. Розмір фалоса, розташування отвору сечового каналу чи розрив лабіаскротальної тканини може являти собою будь-який проміжний варіант.

Гомологія довго шукала пояснення, як улаштовані геніталії інтерсекс. Люди, чиї геніталії «десь посередині», зазнали невеликої зміни в надзвичайно складному каскаді біохімічних процесів, задіяних у рості плоду від запліднення яйця до розвитку ембріона й вагітності. Ця маленька зміна виражається у трохи інакших геніталіях. З їхніми геніталіями все гаразд, так само як усе гаразд із тими людьми, чиї статеві губи незвично великі чи малі9. Це все ті ж самі частини, просто влаштовані трохи інакше. Наприклад, у чоловіків отвір для сечовипускання може розташовуватися де завгодно на головці пеніса, рідше – на його стовбурі, але це також нормально, доки не ускладнює сечовипускання й не призводить до хронічних інфекцій (а зазвичай не ускладнює й не призводить). Доки геніталії не спричиняють біль, не схильні до інфекцій чи інших хворобливих проявів, вони здорові й не потребують жодного медичного втручання. Ми всі створені з однакових частин, лише по-різному зорганізованих.

Саме тому мені не потрібно бачити ваші геніталії, щоб сказати, що вони нормальні й здорові. Ви всі маєте одні й ті самі складові, просто зорганізовані у ваш власний унікальний спосіб.

Як і багато секс-педагогів, серед слайдів своїх анатомічних лекцій я демонструю фотографії різних варіантів вульви.

Де я знаходжу ці фотографії? Звісно, в Інтернеті.

Єдина проблема – мені складно знайти різноманітні варіанти; переважно мені трапляються зображення вульв молодих, худих, білих, повністю поголених жінок. Мені доводиться дуже ретельно шукати, щоб знайти зображення вульв жінок у віці, повних, кольорових жінок чи жінок із волоссям на лобку.

Одного дня я потрапила на тусовку творців коміксів і поговорила про це з Каміллою, що, як і я, схиблена на науці й до того ж працювала колись секс-педагогом у коледжі. На відміну від мене, вона має ступінь із гендерних досліджень і студійного арту, вона афро-американка, що заробляє на життя створенням ілюстрацій, – усе це давало їй змогу зрозуміти мої невеликі труднощі.

Вона сказала:

– Серйозно, Емілі? І що, ти ґуґлиш «чорна вульва»? На роботі?

Виправдовуючись, я знизала плечима:

– Ковбаса, закони й лекції з сексуальної освіти.

Усі воліють не знати, з чого вони складаються.

І Камілла відповіла:

– Дай здогадаюся. Усе, що ти знаходиш, – це порно. Нічого художнього, нейтрального чи боді-позитивного?

– І графічні медичні зображення, – додала я. – Я намагалася шукати «феміністичні кольорові вульви», але все, що знайшла, – проекти вишивки від Pinterest та Etsy.

Тут Камілла зареготала:

– А тепер уяви: ти – молода жінка, що намагається побачити, яка на вигляд нормальна здорова вульва. Якщо ти біла, карти тобі в руки, на Tumblr10їх повно. Але якщо ти чорна, азійка чи латинос, що тоді? Порно чи медичні картинки. Про що це тобі розповість?

Я відповіла:

– Але я ж не можу закликати: «Гей, кольорові жінки, постіть більше зображень ваших вульв у мережі, щоб інші жінки знали, що вони нормальні».

– Ні, але все-таки, – сказала Камілла, – зображення, які ми бачимо чи не бачимо, мають значення. Ти знаєш дівчат Ешера?

– Ні, що ще за дівчата Ешера?

– Це жіночі зображення в коміксах з такими пласкими животами, що там не залишається місця для внутрішніх органів, а їхні спини так неймовірно вивернуті, щоб ви могли бачити їхні цицьки й дупи одночасно. Їхні пози настільки анатомічно абсурдні, що їх назвали ім’ям знаменитого майстра неможливих ілюзій.

– Схоже на погане порно, – зауважила я.

– Правильно, – відповіла Камілла. – Я побачила їх іще підлітком, і мені здалося, немов це говорить усе про те, чим має бути жінка, і оскільки такі жінки були зовсім не схожі на мене, я вирішила, що моєю першою ідентифікацією буде «ґік». Не жінка, не чорна, а саме ґік. Геймер. Минуло багато часу, перш ніж я прийняла інші складові своєї ідентичності, бо не бачила, як вони всі взаємодіють разом. Зображення мають значення. Вони говорять вам про те, що можливо, що до чого пасує, чому ти належиш, а чому ні. А ми всі намагаємося до чогось належати.

Це твердження стало для мене даром. Коли я пишу свої лекції, то знову й знову повертаюся до цієї думки. Я витрачаю години на пошук в Інтернеті секс-позитивних зображень різноманітних вульв, оскільки мої студенти різні, не існує двох однакових, і я хочу, щоб вони знали, що їхні тіла нормальні й вони належать моїм учням.