Читать книгу Крилата смерть - Говард Лавкрафт, Говард Филлипс Лавкрафт, Adolphe de Castro - Страница 2

– Лягти в дрейф, там щось є з підвітряного боку, – наказав невисокий дебелий чоловік, якого звали Вільям Джонс.

Він був капітаном невеликого кетботу[1], в якому він сам і купка людей пливли морем тієї миті, коли, власне, й починається наша історія.

– Таки є, сер, – підтвердив Джон Таверз, і корабель кинув якір.

Капітан Джонс простягнув руку до предмета, який, як він тут же з’ясував, був скляною пляшкою.

– Та це лише пляшка з-під рому, яку кинули за облавок із корабля, що плив кудись, – сказав він, але все ж із цікавості витягнув її.

Атож, це була пляшка з-під рому, і він уже намірявся кинути її назад, коли помітив клаптик паперу всередині. Відтак витягнув його і прочитав:

«1 січня 1864 року

Моє ім’я Джон Джонс, і зараз, коли пишу цього листа, мій корабель стрімко занурюється на дно разом із скарбом на облавку. Я перебуваю в місці, зазначеному на доданій мапі».

Капітан Джонс перевернув аркуш. На іншому боці була мапа, на краю якої були написані такі слова:

«Пунктирні лінії означають курс, яким ми йшли».

– Таверзе, – збуджено вигукнув капітан Джонс. – Прочитайте це.

Таверз зробив те, що йому звеліли.

– Гадаю, нам варто туди піти, – зауважив капітан Джонс. – Як гадаєш?

– Як скажете, – відповів Таверз.

– Ми зафрахтуємо шхуну сьогодні ж, – заявив капітан.

– Гаразд, – погодився Таверз.

Вони орендували корабель і вирушили, керовані пунктирною лінією мапи. За чотири тижні вони досягли вказаного місця. Водолази пірнули на дно та випірнули із залізною пляшкою. У ній вони знайшли шматок брунатного паперу з кількома рядками, які важко було розрізнити:

«3 грудня 1880 року

Любі шукачі скарбів, прошу мені дарувати за неоковирний жарт, яким я кпив із вас, але вам піде на користь нічого не отримати за свій безглуздий вчинок».

– Дуже добре, – сказав капітан Джонс. – Читай далі.

«Однак я компенсую ваші витрати на дорогу до того місця, де ви знайшли вашу пляшку, і назад. Гадаю, що це буде приблизно 25 тисяч доларів, і ви знайдете їх у залізній скриньці. Я знаю, де ви знайшли пляшку, тому що це я поклав її разом із залізною скринькою, а потім знайшов гарне місце, де сховав другу пляшку. Сподіваюся, що покладені гроші компенсують ваші витрати. На цьому закінчую.

Анонім».

– Я хотів би проломити йому макітру, – зронив капітан Джонс. – Нумо пірни й витягни ті 25 тисяч.

За хвилину пірнальник повернувся із залізною скринькою під пахвою. У ній знайшли ті 25 тисяч. Вони відшкодували їхні витрати, але не думаю, що вони іще колись вирушать у загадкове місце, вказане таємничою пляшкою.