Читать книгу Буквар миру. Книга для сімейного читання - Григорий Сковорода - Страница 24

Отой самий Гній, в якому колись давно Езопів півень вирив коштовний камінчик,[19] дивувався Алмазові та з цікавістю питав:

– Скажи мені, будь ласка, звідки ввійшла в тебе така велика ціна? І за що тебе люди так шанують? Я здобрюю ниви, сади, городи. Я даю красу й користь, а попри все це, порівняно з тобою не маю навіть десятої частки шаноби.

– І сам не знаю, – відповів Алмаз. – Я та сама, що й ти, земля, ще й куди гірша за тебе. Вона є перепалена сонячним варом жужелиця. От тільки в сухих моїх водах пречудово відбивається блиск сонячного світла, без чиєї сили всі твої добрива порожні, а рослини мертві. Як каже старовинне прислів'я: «У полі пшениця роком родиться, а не нивою чи гноєм».

Сила.

Світські книги, поза сумнівом, сповнені всілякої користі й краси. І якби вони спитали Біблію: чому супроти неї не мають ані десятої частки шаноби й ціни, чому їй зводять вівтарі та храми? – Я й сама не знаю, – відповіла б вона. – Я складена з таких самих слів і фраз, що й ви, та ще й куди гірших і варварських. Та в несмачних водах моїх слів, неначе в дзеркалі, сяє як слід невидиме, але пресвітле Боже око, без якого вся ваша користь порожня, а краса мертва […]