Читать книгу Буквар миру. Книга для сімейного читання - Григорий Сковорода - Страница 30

У польських та угорських горах Олениця вздріла якось свійського Кабана.

– Доброго вам здоров’я, пане Кабане, – стала вітатись вона. – Рада, що вас…

– Що ж це ти, негіднице, така непоштива? – скрикнув, надувшись, Кабан. – Як ти смієш називати мене кабаном? Хіба ти не знаєш, що я возведений у барани, маю на це патент, і що мій рід походить від найшляхетніших бобрів, а замість опанчі ношу на людях, як мені й належить, здерту з вівці шкуру?

– Даруйте мені, вельможний пане, – сказала Олениця, – я про це не знала. Ми, прості, судимо не по одежі та словах, а по ділах. А ви ж так само, як і колись було, риєте землю й ламаєте тини. Дай же вам Боже і конем стати.

Сила.

Не можна надивуватися тим дурням, що зневажили й потоптали найкращий і безцінний бісер чесноти тільки заради того, щоб продертися в чин, зовсім їм не властивий. Який їм змій нашептав на вухо, що ім’я й одежа змінять їхнє єство, а не чесне, гідне чину життя? Оце вже справжні Езопові граки, що вбрались у чуже пір’я![29] Зшита з таких спільнота подібна до корабля, в якому їхали морем одягнені в людську одежу мавпи, але жодна з них правити не вміла. Коли хто має просвіщенне око, як же багато він бачить цих ослів, одягнених у лев’ячу шкуру! А навіщо одягнені? Щоб могли вільніше вдовольняти свої рабські примхи, турбувати людей і проломлюватись крізь паркани цивільних законів. І ніхто з гідних шани на нечемність так не гнівається, як оці мавпи з ослами та кабанами. Старе грецьке прислів’я каже: «Мавпа є мавпою і в золотому вбранні…»[30] […] Є й в Україні прислів’я: «Далеко свині до коня».