Читать книгу Буквар миру. Книга для сімейного читання - Григорий Сковорода - Страница 58

Не хочеться мені з вами розставатись. Мені дуже подобаються чиїсь слова, мов, дружня бесіда в дорозі – це візок. А наше життя – дорога.

Григорій. Прошу ж із саду до моєї світлиці… Так, дружня бесіда – це той візок, що полегшує мандрівникові дорогу. І він стає ще кращий тоді, коли котиться на пророчих колесах. О колеса! О найсолодша вічносте! Щасливий, хто привчив свій погляд до твого осяйного блиску. Він частіше бачить тебе й смакує тобою.

Ось де справжня манна, а зерно її – дрібне, як коріандр,[283] – насолоджує смак своїх любителів різними втіхами, немов коштовний діамант, що радує око барвистими відблисками. Той, хто хоче вгамувати свій голод без неї, прагне закидати жменею піску океанську безодню, а однією краплею охолодити вогненне царство. Він обіцяє своїй душі широку розкіш, засадивши її, немов орла, в тісну яскиню й не розуміючи, що