Читать книгу Основи економічних знань - Коллектив авторов, Ю. Д. Земенков, Koostaja: Ajakiri New Scientist - Страница 26

Вивчення й узагальнення ученими-економістами багатовікового досвіду економічного розвитку багатьох країн дозволило відкрити загальний економічний закон підвищення потреб. Він свідчить про те, що у міру економічного й духовного розвитку суспільства відбувається підвищення потреб як у кількісному, так і в якісному плані. На жаль, зростанню потреб у кількісному плані сприяє також і широко практикована в гонитві за прибутком виробниками і торговими організаціями недобросовісна реклама. Вона навмисно вводить в оману споживачів відносно якості рекламованих товарів і послуг. Використовуваний у Німеччині, США і деяких інших країнах нейромаркетинг переслідує мету нав’язати клієнтові будь-яку купівлю, впливаючи на його психіку, органи почуття.

Закон підвищення потреб відбиває постійний взаємозв’язок і взаємообумовленість між виробництвом, споживанням й економічним і духовним розвитком суспільства. Початковим орієнтиром розвитку виробництва є особисті і суспільні потреби, оскільки виробляти слід тільки ті економічні блага, в яких є першочергові потреби. Виробництво, задовольняючи існуючі потреби, постійно розвиває і створює нові види матеріальних і нематеріальних благ, які стимулюють появу нових потреб, які відбивають рівень економічного й духовного розвитку суспільства. Наприклад, в 1970-х рр. американське мале підприємство APPLE розробило і запропонувало ринку перші персональні комп’ютери, в успіху яких сумнівався багато хто. Але дуже швидко ці багатофункціональні пристрої отримали широке поширення і стали успішно задовольняти нові індивідуальні, колективні й громадські потреби. Для забезпечення їх широких можливостей виникла потреба у виробництві програмного забезпечення, принтерів, сканерів, звукових колонок, фотокамер, створення Інтернету. Нині APPLE є дуже великою компанією, ринкова вартість якої в лютому 2012 р. наблизилася до 500 млрд доларів. Причому всього за 40 днів після оголошення компанією про терміни появи нової версії планшетника IPad вона збільшилася на 100 млрд доларів. Тільки три компанії США свого часу досягали цього рубежу: Cisco, Microsoft і Intel.

У міру соціально економічного розвитку суспільства, змінюється структура потреб: деякі потреби старіють, з’являються нові, але ще швидше удосконалюються засоби їх задоволення. Наприклад, постійно скорочуються терміни освоєння нових моделей комп’ютерної і побутової техніки, технологічного устаткування тощо.

Одночасно слід враховувати, що розвиток виробництва збільшує його потреби у споживанні факторів виробництва. Тому у будь-якій країні завжди існує розрив між потребами населення і можливістю їх задоволення через обмеженість економічних і природних ресурсів. Економічні потреби безмежні, а виробничі ресурси – обмежені. У результаті виникає проблема вибору: які матеріальні продукти і послуги і в якому обсязі потрібно виробляти в певний період часу для кращого задоволення першочергових потреб.

Сутність проблеми вибору зазвичай демонструють за допомогою спрощеної моделі, яка отримала назву кривої виробничих можливостей (рис. 5.1). Подібні моделі розглядалися в роботах П. Самуельсона [9] і багатьох інших відомих зарубіжних і вітчизняних економістів.

Рис. 5.1. Крива виробничих можливостей

Виробнича можливість – це максимально можливе виробництво матеріальних продуктів і послуг у країни за короткостроковий період за умови максимально ефективного використання сучасних технологій і наявних ресурсів, тобто немає безробіття.

На рис. 5.1 зображено криву виробничих можливостей річного виробництва тролейбусів і автобусів. Точки Б, В, Г відбивають можливі максимальні обсяги виробництва і автобусів, і тролейбусів. Наприклад, у точці Б максимально можливий річний випуск тролейбусів – 150 тис. штук, а автобусів – 20 тис. штук. Відповідно в точках В і Г максимальні річні випуски автобусів складають 30 і 80 тис. штук, а тролейбусів відповідно 130 і 20 тис. штук на рік. А точки А і Д відповідають максимально можливим річним об’ємам виробництв або тільки тролейбусів (170 тис. штук), або тільки автобусів (100 тис. штук). Точка Е, яка знаходиться вище кривої виробничих можливостей показує нереальне співвідношення обсягів виробництва тролейбусів і автобусів через обмеженість ресурсів за цей короткостроковий період, тобто вона відображає перевищення виробничих можливостей. А точка Ж відображає варіанти річного виробництва тролейбусів і автобусів при неповному і неефективному використанні виробничих можливостей. Як видно з кривої виробничих можливостей, збільшення річного виробництва тролейбусів викликає необхідність скорочувати річні обсяги випуску автобусів і навпаки. Вимушене скорочення обсягів річного випуску автобусів або тролейбусів прийнято називати альтернативними витратами виробництва. Наприклад, збільшення виробництва тролейбусів з 150 до 170 тис. штук на рік викликає альтернативні витрати виробництва у вигляді скорочення річного випуску автобусів з 20 тис. шт. до 0. Подібні проблеми вибору доводиться постійно вирішувати як на рівні народного господарства в цілому, регіону, так і окремих підприємств.

На думку автора, екологічна ситуація, що склалася у світі, може бути поліпшена, якщо у рамках кожної країни і міжнародного співтовариства будуть прийняті обмеження на допустиму потужність і габарити автомобілів, яхт, літаків, вертольотів, призначених для домашніх господарств. Обмеженість непоновлюваних енергоресурсів і турбота про майбутні покоління людей настійно вимагають цього. Наприклад, такі великогабаритні автомобілі, як Hummer завдають великої шкоди довкіллю як через велике споживання пального на одиницю пробігу, так і через величезні габарити. Вони часто провокують затори на дорогах, а, отже, і супутнє їм забруднення довкілля, що багаторазово збільшується усіма автомобілями, що в них потрапляють.

Підвищення потреб, що відбувається у міру економічного і духовного розвитку суспільства як в кількісному, так і якісному плані є основою для посилення мотивації людей до праці в процесі господарської діяльності. Під мотивацією до праці розуміють внутрішнє і/або зовнішнє спонукання працівників до ефективної діяльності, спрямованих на досягнення цілей суб’єкта господарювання. Великий внесок у розвиток мотивації працівників належить Ф. Тейлору. Під його керівництвом були розроблені стимулюючі системи оплати праці, відповідно до яких розмір заробітної плати залежав від кількості і якості зробленої продукції. Практичне їх використання давало добрі результати. В даному випадку внутрішнім мотивом працівника до праці є його економічні потреби, а зовнішніми – розроблена система матеріального стимулювання. Потім цей підхід отримав подальший розвиток. Матеріальні стимули були доповнені моральними, соціально-психологічними, участю в прибутках підприємства й іншими.

Відомо, що рівень реалізації людиною свого потенціалу в процесі праці сильно залежить від матеріальної і моральної його зацікавленості й умов праці. Якщо працівникові платять заробітну плату на рівні або нижче заниженого прожиткового мінімуму, як це, на жаль, практикують деякі власники підприємств в Україні, то не слід чекати від нього високої віддачі. Цей працівник шукатиме можливість підробітку у будь-якому іншому місці, щоб задовольнити власні першочергові потреби і потреби своєї родини. У цьому відношенні є показовим підхід до стимулювання праці відомого американського промисловця Генрі Форда. Він вважав: «Єдиний спосіб зробити товар з найменшими витратами – це платити високу ціну за висококваліфіковану працю, отримуючи за допомогою раціонального ведення справи усе те, що ця праця може дати» [10, с. 65]. Коли в 1914 р. Генрі Форд ввів високу оплату праці, багато підприємців були обурені. Його ж фірма «Форд-Моторс» функціонувала тоді дуже ефективно аж до початку Великої депресії, у тому числі і завдяки високій оплаті праці та соціальної відповідальності фірми.

На думку Річарда Дафта, автора однієї з найвизначніших робіт з менеджменту, сучасні підходи до мотивації формувалися під впливом трьох основних теоретичних напрямів. Це теорія змісту мотивації, яка спрямована на визначення структури та ієрархії потреб людей; теорія процесів мотивації, яка пояснює, якими способами працівники прагнуть до винагороди; теорія підкріплення, що досліджує проблеми зміни поведінки працівників у процесі праці, а також адекватного використання матеріальних, моральних та інших стимулів, а також заходів покарання [11, с. 612].

Концептуальні моделі мотивації А. Маслоу, Й. Шумпетера, М. І. Туган-Барановського. Відмічено, що найбільшу популярність здобув теоретичний підхід до змісту мотивації, запропонований А. Маслоу. Він аргументував, що мотивація людини заснована на п’яти видах його потреб, розташованих в ієрархічному порядку.

На рис. 5.2 наведена інтерпретація Р. Дафтом ієрархії потреб людини за А. Маслоу і основних напрямів їх задоволення у процесі праці і поза нею. Так, першочерговим фізіологічним потребам людини як напрям їх задоволення у сфері праці відповідає гарантована оплата праці, на рис. 5.2 позначена окладом. Для задоволення у сфері праці потреби у безпеці й упевненості в майбутньому рекомендовано створити безпечні умови праці, додаткові пільги і гарантії збереження робочого місця. Потребам у відношеннях приналежності (соціальним) у процесі праці відповідає бажання встановлювати добрі стосунки із співробітниками, клієнтами, начальниками, брати участь у робочих групах.

Рис. 5.2. Інтерпретація Р. Л. Дафтом ієрархії потреб людини за А. Маслоу і основних напрямів їх задоволення в процесі праці і поза нею

Потребі в самоповазі (повазі, визнанні, належності до якогось колективу, суспільства) у сфері праці відповідає прагнення до визнання, до підвищення свого статусу, до перебирання на себе додаткових зобов’язань, до отримання кредиту довіри; потреби в самоактуалізації (самореалізації) в якості напрямів задоволення у сфері праці рекомендовано створення можливостей для навчання, прояву творчих здібностей, просування службовими сходами [11, с. 613].

Слід зазначити, що до А. Маслоу істотний вклад у теорію ієрархії потреб людини і теорії змісту мотивації вніс видатний вітчизняний економіст Михайло Іванович Туган-Барановский. Він дійшов до обґрунтованого висновку, що «суспільство складається з окремих осіб, кожна з яких прагне до задоволення своїх потреб, які закладені в нашій природі і які визначають врешті-решт усю нашу поведінку». Ним була запропонована ієрархія з п’яти груп потреб людини:

1) фізіологічні потреби у безпосередній підтримці життя індивідуума;

2) статеві потреби;

3) симпатичні інстинкти і потреби;

4) егоальтруїстичні потреби;

5) потреби, не засновані на практичному інтересі.

Як бачимо, як базові потреби він визначив також фізіологічні потреби індивідуума. Інші групи потреб відрізняються від запропонованих А. Маслоу, але у 3 – 5 груп є і багато спільного за змістом [12].

М. І. Туган-Барановський підкреслював, що рівень зарплати визначається продуктивністю праці і соціальною (чи економічною) силою договірних сторін про рівень заробітної плати. Економічна слабкість робітників часто змушує їх продавати робочу силу капіталістові за будь-яку ціну. Збільшенню соціальної сили робітників сприяють профспілки, організованість робітників, можливість змінити місце роботи. Коли робітники розрізнені, хазяїну легко пригрозити звільненням будь-кому і знизити зарплатню. Економічна і соціальна слабкість робітників досі характерна для більшості галузей і підприємств України.

У своїй роботі «Теорія економічного розвитку» (Theory of Economic Development), виданою у 1912 р., відомий австрійський економіст і соціолог Йозеф Шумпетер підкреслив принципову відмінність у мотивах господарської діяльності підприємця й інших суб’єктів. Він дійшов висновку, що мотиви підприємця абсолютно нераціональні і пов’язані з такими поняттями як саморозвиток особистості, подолання труднощів, успіх, радість творчості і т. п. Іншими словами, ієрархія потреб підприємців відрізняється від ієрархії потреб людини, запропонованої А. Маслоу. Для інших же суб’єктів господарської діяльності характерні раціональніші мотиви, тобто відповідність ієрархії потреб людини, запропонованої А. Маслоу.

Створення ефективної системи мотивації праці на підприємстві дозволяє сформувати висококваліфікований персонал, забезпечити високий рівень використання його трудового потенціалу, а також ефективне функціонування і стратегічний розвиток підприємства. За відсутності висококваліфікованого персоналу успіх підприємства будь-якого виду діяльності неможливий.

З метою посилення системи мотивації праці на підприємствах України необхідно забезпечити істотніше перевищення законодавчо установленого розміру мінімальної заробітної платні над заниженим рівнем прожиткового мінімуму. Так, у першому півріччі 2000 р. розмір мінімальної заробітної платні – 90 грн на місяць – складав менше 30 % прожиткового мінімуму працездатної людини – 287,6 грн. Такий низький розмір мінімальної заробітної платні, по суті, не повинен затверджуватися, оскільки він штовхає громадян на «рабську» працю або на пошук заробітку за кордоном. Крім того, при розрахунку прожиткового мінімуму працездатної людини треба виходити з наявності у нього як мінімум однієї дитини, яку він повинен забезпечити. Тільки на 1 липня 2009 р. поступово була досягнута рівність цих величин. Упродовж 2011 р. розмір мінімальної заробітної плати змінювався в межах від 941 до 1004 грн на місяць, що відповідало розміру прожиткового мінімуму працездатної людини. Згідно із Законом «Про Державний бюджет України на 2012 рік» з 1 січня 2012 р. розмір мінімальної заробітної плати – 1073 грн, а з 1 грудня він складе 1134 грн. На такому самому рівні передбачені розміри прожиткового мінімуму працездатної людини.

У Франції, наприклад, розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2012 р., за даними Міністерства праці, зайнятості й охорони здоров’я Франції, склав 1398,37 євро на місяць при тривалості робочого тижня 35 годин [13]. Він приблизно на один порядок вище, ніж у нашій країні. При цьому ціни на продовольство у нас вже практично зрівнялися з французькими.

На передових вітчизняних підприємствах добрі результати дає використання соціальних пакетів. Соціальний пакет – це винагорода за працю працівника, яку він отримує понад заробітну плату у вигляді медичної страховки, оплати транспортних витрат, утримування дітей в дитячих садках, обідів, путівок у будинки відпочинку, пільгових кредитів на житло і тому подібне. Подібні винагороди успішно використовуються і на зарубіжних підприємствах. На жаль, підприємства, які до 1991 р. мали добре розвинену соціальну інфраструктуру у вигляді пансіонатів, дитячих садків, піонерських таборів, будинків відпочинку, житлових будинків, поліклінік тощо, усього цього позбулися значною мірою або навіть повністю.

Резюме

Економічні потреби населення будь-якої країни в умовах товарного виробництва задовольняються тільки за рахунок господарської діяльності в цій країні і в країнах-експортерах. Потреби людей є джерелами економічних інтересів, тобто прагнення до якнайповнішого й ефективнішого їх задоволення.

Діє загальний економічний закон підвищення потреб. Тому у будь-якій країні економічні потреби безмежні, а виробничі ресурси для їх задоволення обмежені. Завжди існує проблема вибору: які матеріальні продукти і послуги і в якому об’ємі виробляти в певний період часу для кращого задоволення першочергових потреб. Сутність цієї проблеми відбиває модель, яка отримала назву кривої виробничих можливостей.

Підвищення потреб є основою для посилення мотивації людей до праці. Ефективному використанню матеріальних, моральних і інших стимулів на підприємствах сприяють концептуальні моделі мотивації А. Маслоу, Й. Шумпетера, М. І. Туган-Барановського.

Корисність продуктів, тобто здатність задовольняти певні потреби, залежить від якості їх виробництва та сервісного і післяпродажного обслуговування.

У результаті функціонування суспільного виробництва впродовж певного періоду часу створюється суспільний продукт у вигляді матеріальних і нематеріальних економічних благ споживчого і виробничого призначення. Об’єм суспільного продукту вимірюють у натуральних і грошових одиницях.

У процесі сучасної НТР швидко удосконалюються всі фактори виробництва, тобто продуктивні сили. Людські ресурси і засоби праці є взаємозамінними факторами виробництва. Тому в промислово розвинених країнах скорочується чисельність працівників, зайнятих у виробничій сфері, та збільшується у сфері послуг.

Рівень розвитку продуктивних сил значною мірою визначає ефективність суспільного виробництва. Подальший розвиток суспільного розподілу і кооперації праці забезпечують зростання її продуктивності. Розрізняють загальний, частковий і одиничний розподіл праці.

Основні поняття та категорії

Абсолютне (потенційно можливе) задоволення потреб – визначають в певній країні за конкретний період часу за умови повного й ефективного використання усіх факторів виробництва та відсутності безробіття.

Виробництво – керований людьми процес, спрямований на забезпечення ефективної взаємодії усіх його факторів з метою виготовлення матеріальних і нематеріальних благ (продуктів) для задоволення індивідуальних і громадських потреб.

Економічний інтерес – прагнення до якнайповнішого й ефективнішого задоволення усвідомлених економічних потреб окремої людини, колективу людей, соціальної групи, населення окремої країни, певного об’єднання держав, світової спільноти.

Економічні потреби – потреби, задоволення яких пов’язане з господарською діяльністю, з процесом виробництва матеріальних продуктів і послуг.

Закон підвищення потреб – у міру економічного і духовного розвитку суспільства відбувається підвищення потреб як у кількісному, так і якісному плані.

Загальний розподіл праці – виділення в економіці країни великих сфер економічної діяльності: промисловість, сільське господарство, будівництво, торгівля і інші.

Засоби виробництва – включають предмети праці і засоби праці. З предметів праці виготовляються матеріальні продукти або вони використовуються для надання послуг. За допомогою засобів праці виробляють продукти і послуги або забезпечують необхідні умови праці.

Мотивація до праці – внутрішнє і/або зовнішнє спонукання працівників до ефективної діяльності, спрямованої на досягнення цілей суб’єкта господарювання.

Підприємницька здібність людини – сукупність його професійних і особистісних якостей, що дозволяють організувати високоефективну роботу колективу працівників, визначати на перспективу правильні відповіді на питання: що робити і в якій кількості? Як робити? Для кого робити?

Платоспроможне (фактичне) задоволення потреб – визначають у певній країні за конкретний період часу за умови задоволення платоспроможного попиту населення. Воно відбиває досягнутий рівень їх задоволення.

Потреба – відчуття або усвідомлення недоліку в чому-небудь для забезпечення життєдіяльності і/або підвищення добробуту окремої людини, колективу людей, соціальної групи, населення окремої країни, певного об’єднання держав, світової спільноти.

Продукти виробництва – вироблені матеріальні і нематеріальні блага споживчого і виробничого призначення для задоволення індивідуальних і суспільних потреб.

Робоча сила – сукупність фізичних, розумових здібностей, знань, навичок, компетентностей, які має людинапрацівник.

Суспільний продукт – створюється у процесі суспільного виробництва впродовж певного періоду часу (місяця, року і т. д.) у вигляді матеріальних і нематеріальних економічних благ споживчого і виробничого призначення. Він оцінюється в натуральних і вартісних показниках.

Частковий розподіл праці – розподіл великих сфер економічної діяльності на галузі. Так, промисловість України включає такі галузі: машинобудування і металообробку; легку; харчову; паливну; чорну металургію; будматеріалів; хімічну тощо.

Контрольні питання

1. Поясніть, що являє собою класифікація потреб за суб’єктом.

2. Назвіть розподіл ієрархії потреб людини згідно з концепцією А. Маслоу.

3. Який з показників і чому краще характеризує якість життя у країни та добробут населення:

1) річний розмір ВНД на душу населення країни в доларах США;

2) індекс людського розвитку (ІЛР) за той самий період?

4. У чому полягає різниця між абсолютним забезпеченням потреб країни за певний період часу і фактичним (платоспроможним)?