Читать книгу Основи економічних знань - Коллектив авторов, Ю. Д. Земенков, Koostaja: Ajakiri New Scientist - Страница 8

Розглядаючи у першій главі питання, пов’язані із визначенням об’єкта та предмета економічних досліджень, ми вже зазначали той незаперечний факт, що на будь-якому з історичних етапів існування людини її життя, інтелектуальний і духовний прогрес пов’язані, по-перше, із працею – виробництвом, відновленням та розвитком матеріальних умов існування, а, по-друге, із формуванням і розвитком оточуючого соціального середовища, певної системи економічних, соціальних, культурних, політичних, духовних зв’язків із іншими людьми, іншими соціальними групами, іншими народами та державами, оскільки поза такими зв’язками людина також не може існувати. Тобто виробництво матеріальних і нематеріальних благ і послуг для задоволення потреб людини за будь-яких умов передбачає взаємодію окремих індивідів, окремих виробників із іншими індивідами та виробниками на якихось певних принципах та умовах, що й складає внутрішню сутність такого поняття як економіка.

Із цього приводу ще Фрідріх Енгельс у своїй праці «АнтиДюрінг» зазначав: «Перше, що кидається нам в очі, це взаємний зв’язок окремих рухів окремих тіл між собою, їх зумовленість одне одним»13. Таке розуміння ролі зв’язків між суб’єктами економічної діяльності, між окремими процесами, явищами в економічному житті, змушує глибоко досліджувати сутність, зміст і функції таких понять, як зв’язок, взаємозв’язок, залежність, взаємозалежність, взаємодія, взаємовплив, визначити їх місце у системі пізнання законів і механізмів розвитку економіки та суспільства.

Якщо звернутися до повсякденної господарської діяльності людини на рівні окремого виробника, фірми, галузі, національної економіки, держави, можна побачити що уся ця діяльність сплетена з тисяч і тисяч зв’язків і залежностей. Виробництво неможливе без споживання і навпаки, попит і пропозиція знаходяться у постійній взаємозалежності, яка, у свою чергу, знаходиться під впливом величезної кількості чинників (зв’язків), те саме можна сказати про взаємозв’язок потреби, інтересу та мотивації, поза взаємозв’язком і взаємовпливами яких неможливе функціонування виробництва, отже, й суспільства. У взаємозалежності знаходяться економіка та політика; економіка, політика та соціальна сфера; економіка, політика, соціальна сфера та культура, духовність людини та суспільства тощо.

Надзвичайно принциповий і важливий характер для розвитку людини та економіки, суспільства має характер зв’язків, отже, взаємовпливів політичної та економічної влади. Цей ряд зв’язків можна продовжувати безмежно, однак для нас у даній темі питання зв’язків пов’язане насамперед із характеристикою сутності, функцій і форм прояву економічних (ринкових) законів, поза пізнанням і свідомим використанням вимог яких неможлива раціональна та ефективна економічна діяльність людини і суспільства щодо задоволення сукупності нагальних потреб та інтересів.

Отже, зв’язок (взаємозв’язок) являє собою такий тип відносин між суб’єктами життєдіяльності, явищами, процесами, або їх властивостями, коли зміни в одній із складових цього взаємозв’язку ведуть до змін в іншій складовій, забезпечуючи (або не забезпечуючи) певний синергетичний результат14. Тому важливо розрізняти сутнісні (причинно-наслідкові) суттєві та несуттєві зв’язки, стійкі й нестійкі, необхідні і випадкові, внутрішні та зовнішні, первинні й вторинні, загальні та специфічні зв’язки тощо.

Так, наприклад, знайдена випадково та привласнена певна сума грошей може забезпечити вам тимчасове зростання споживання, задоволення певного виду потреб, однак поставимо собі питання: чи є такий зв’язок між появою у вас грошей та задоволеною потребою суттєвим, стійким? Навряд. Чи буде поява певної суми грошей такого походження постійною? Навряд. Водночас наполеглива праця у семестрі, додаткова праця поза навчанням, внаслідок чого вами отримується підвищена стипендія та додатковий дохід, безперечно, свідчить про існування стійкої, сутнісної взаємозалежності, отже, зв’язку між кількістю та якістю праці, кількістю грошових надходжень у ваш бюджет, отже, й рівнем задоволення ваших потреб та інтересів. Такий зв’язок (взаємозв’язок) можна визначити також як причинно-наслідковий зв’язок, що визначає механізми та інструменти економічного зростання та розвитку, надто ж в ринковій економіці.

Типи зв’язків у соціальних системах різноманітні. Зокрема, зв’язки можуть існувати як регулярні, стійкі, так і нерегулярні, випадкові, конструктивні і деконструктивні, забезпечуючи за певних умов упорядкованість структурних елементів економічної системи, надаючи їй ознак цілісності або створюючи передумови для біфуркації, ентропії, хаосу, тобто для дезінтеграційних процесів у структурі цієї системи.

Безперечно, будь-який зв’язок між двома і більше об’єктами, суб’єктами, явищами і процесами вже сам по собі свідчить про наявність взаємодії, взаємозалежності, взаємовпливів між ними. Характер (отже, й результат) такої взаємодії, взаємозалежності може бути надзвичайно різним – від паритетного, рівноправного за певних умов до суперечливого, часом навіть антагоністичного, коли одна сторона (це насамперед стосується економічних, політичних, соціальних, духовних, культурних зв’язків тощо) домінує або прагне за будь-яких обставин домінувати у процесі взаємодії.

Узагалі, якщо основною функцією поняття взаємозв’язок є фіксація наявності відносин між певними суб’єктами економічної діяльності, інших форм соціального життя, то взаємодія відбиває активний характер такого взаємозв’язку, тобто відносин між суб’єктами економічної діяльності з метою використання синергетичного ефекту від такої взаємодії при реалізації певних цілей щодо задоволення потреб та інтересів індивідуума, організації, суспільства, держави. Водночас вищою формою реалізації функцій взаємозв’язків та взаємодії суб’єктів економічної, політичної, соціальної та інших видів діяльності є досягнення стану взаємовпливу суб’єктів одне на одного в системі зв’язків, що склалися. Саме такий стан може забезпечити дійсний синергетичний ефект функціонування економіки, суспільства, держави, який знаходить свій прояв у врівноваженості можливостей забезпечення потреб та інтересів, зростання обсягів виробництва та рівня добробуту, прогресивну та динамічну спрямованість розвитку національної економіки, інших сфер суспільного життя.

В економічному, політичному, соціальному житті суспільства та людини характер, зміст, результативність зв’язків із позицій рівня та якості задоволення потреб та інтересів прямо або непрямо залежать від великої кількості умов, причин, чинників. Однак серед усієї сукупності таких умов, чинників і причин завжди існують певні ключові, засадничі причини, які криються у певних реальних інституційних формах функціонування економіки, суспільства, людини. На рівні науки вони носять абстрактний характер, але в реальному економічному та соціальному просторі існують у конкретних формах. Серед них вже відомі вам потреби, інтереси, стимули, мотивація. Однак слід також назвати такі як власність (та основні її форми), права власності, влада (економічна та політична), принципи та форми її організації та реалізації, стан економічної та політичної свободи індивіда, організації, громадянське суспільство (і рівень його розвитку), економічна політика (принципи, цілі та форми її реалізації) тощо.

Характер і спрямованість взаємодії (зв’язків) між основними суб’єктами економічної діяльності та соціального життя безпосередньо впливає на її стійкість, тривалість у часі, отже, й на можливості формування та функціонування економічної системи як цілісного, відкритого та стійкого утворення або як тимчасової, нестійкої, історично обмеженої у часі внаслідок постійних біфуркацій і тенденцій до ентропії.

Як зазначають учені [див., наприклад, 8, с. 181, 249 – 250], стійкі взаємозв’язки між відповідними процесами та явищами фіксуються у вигляді наукових законів та функціональних взаємозалежностей. У науці такі залежності мають, як правило, кількісний характер і описуються відповідними функціональними законами у вигляді математичних рівнянь, що зв’язують відповідні змінні.

У зв’язку з усім вищесказаним вважаємо також надзвичайно важливим і необхідним вже на початку вивчення основ економічної науки усвідомити той факт, що економіка, суспільство, держава не функціонують окремо та незалежно одне від одного. Усі вищезгадані чи незгадані соціальні інституціональні форми, у яких проходить життя людини, відбувається її економічна, політична, духовна чи інша діяльність, нерозривно переплетені між собою величезною кількістю зв’язків, отже, взаємозалежностей, взаємовпливів. Це означає, що поза проникненням у сутність таких взаємозв’язків, поза визначенням їх характеру та спрямованості, а також поза визначенням конкретних інструментів впливу на них у потрібному людині й суспільству напрямку неможливо забезпечити ефективне функціонування економіки як на мікро- так і на макрорівні, отже, й реалізувати всю сукупність потреб та інтересів, яка складається у суспільстві у певний історично конкретний період його існування.

Таким чином, перед будь-яким дослідником економічних систем, проблем економічного розвитку стоять два першочергових завдання: по-перше, розкрити сутність стійких взаємозв’язків, які виникають між різними явищами і процесами економічного життя, його суб’єктами, визначити, які причини породжують таку стійкість та однопорядкові сталі наслідки у процесі реалізації цих зв’язків і, по-друге, розкрити принципи, умови та форми взаємодії та взаємовпливів таких інституційних суспільних форм життя як економіка, соціальна сфера, політика, держава, громадянське суспільство тощо, окресливши серед цих умов і форм пріоритетні з позицій найбільш повного забезпечення потреб та інтересів суспільства, бізнесу, людини, сталого прогресивного розвитку людства. Зробити це надзвичайно важливо і надзвичайно складно, тому першим етапом на цьому шляху є визначення сутності, ролі, функцій законів розвитку економіки та суспільства. У нашому випадку, звичайно, на перший план виходить пізнання сутності економічних (ринкових) законів, які визначають характер зв’язків в економічному житті суспільства та регулюють спрямованість економічного розвитку.