Читать книгу Підводний свiт - - Страница 13

У річках та озерах, у морях та калюжах постійно йде боротьба за існування. Хижаки намагаються вполювати собі сніданок, їхні жертви роблять усе можливе для того, щоб не потрапити до чийогось столу. Обидві групи мають свої хитрощі та прилади – мисливські та захисні. Ось про них ми і поговоримо у цьому розділі.

Звичайний спосіб полювання – це наздогнати жертву та схопити її зубами. Саме так робить більшість хижих риб. У прісних водоймах живе один з найстрашніших прісноводних хижаків – щука. За ненажерність її іноді називають прісноводною акулою. Почуття голоду супроводжує щуку все життя, тому вона намагається пожерти все, що потрапляє їй на очі: рибу, жаб, змій, навіть дрібних птахів. Відомі випадки, коли щуки хапали навіть руки або ноги жінок, які приходили до річки прати білизну. Здавалося б, від щуки нема порятунку жодній рибі. Але колючка може почувати себе спокійно навіть під самим боком у щуки. Ця маленька рибка довжиною 8 см має захисну зброю: дуже гострі шипи на спинному плавнику. Якщо щука проковтне колючку, то може загинути від її шипів.

Тому щуки уникають такого небезпечного делікатесу.

Підводним мисливцям іноді потрібно докласти чимало зусиль, щоб здобути собі їжу.

Наприклад, золота макрель, яка мешкає у теплих морях, часто полює на летючих риб. Для цього їй доводиться вистрибувати з води на висоту до 6 метрів! Часом у захваті макрель може не помітити, що на її шляху знаходиться корабель, і виплигує просто на палубу.

Колючки як засіб самозахисту використовує багато видів риб: йорж, риба-хірург, морські їжаки. А дехто вважає, що одних колючок явно недостатньо. Одну з таких рибок можна побачити у багатьох акваріумах. Це тетрадон. Тіло цієї рибки вкрите колючками, але в неї є ще одна властивість: коли виникає загроза, вона моментально роздувається, перетворюючись на кульку. Хижак не може проковтнути тетрадона, який виріс у розмірах, і залишає рибку у спокої.

Летючі риби знайшли свій спосіб захищатися від хижаків. Вони можуть вистрибувати і планерувати в повітрі на відстань до 150 м. Щоб розігнатися, вони в польоті перевертаються хвостом униз і сильно б’ють хвостом по водній поверхні.

Ви, мабуть, не раз чули про меч-рибу, яку можна зустріти майже в усіх морях. Верхня щелепа в неї витягнулася вперед і утворила майже справжній меч з кістки. З країв ця зброя загострена і вкрита дрібними щербинками. Меч-риба виростає до велетенських розмірів: до п’яти метрів завдовжки. її вага доходить до 350 кг. Це дуже сильні та небезпечні риби. Основна їхня здобич – це риба. Коли меч-риба наздоганяє косяк макрелі, вона починає дуже швидко орудувати своїм мечем, розтинаючи воду направо і наліво. Перелякана макрель утікає від хижака, але на поверхні залишається чимало поранених та вбитих риб. Риба-меч починає свою криваву трапезу. Ця риба відрізняється дуже поганим характером, тому іноді атакує здобич набагато більшу за себе. Китобої інколи спостерігали двобій меч-риби з китами, і найчастіше перемога залишалася на її боці.

Меч-риба може бути небезпечною навіть для кораблів. Документально підтверджені випадки, коли вона пробивала своєю зброєю обшивку суден. Наприклад, під час ремонту китобійного судна «Фортуна» знайшли кістяний меч, який пробив наскрізь мідну обшивку в 2,5 см завтовшки, потім 7,5-сантиметрову дошку і увійшов у дубовий стовбур на 30 см. А в остов корабля «Прісцилла» зброя меч-риби встромилася на 45 см. Бриг «Тінкер» у 1875 році ледве не затонув після зіткнення з меч-рибою. Удар у корпус судна відчули всі, хто був на борту, а через деякий час у трюмі знайшли велику пробоїну, з якої стирчав зламаний меч.

Деякі хижаки надають перевагу більш спокійному полюванню. Навіщо гнатися за жертвою, якщо можна замаскуватися і просто почекати, поки вона підпливе ближче? Засідки влаштовують і восьминоги, і камбали, і деякі річкові риби. Але справжні віртуози – це ті риби, які самі перетворилися на рибалок. Типовий приклад цього – вудильник. У нього є власна «вудка» – відросток, який закріплюється на голові. Його кінчик здатен світитися у темряві. Вудильник мешкає на великих глибинах, де світла майже немає. До того ж його невиразне чорно-сіре забарвлення майже зливається з дном. Тому рибки вважають, що якась невеличка істота вирішила поплавати під самим їхнім носом. Тільки вони наближаються до вудильника, як з мисливця перетворюються на жертву: морський чорт швидко розкриває рота та з’їдає необачну рибку.

Незвичайну зброю використовує бризкун яванський. Ця рибка має невеликий розмір (до 20 см), верхня частина її тіла сірувато-зелена, а нижня – сріблясто-біла. Бризкуни – справжні снайпери. Коли вони бачать над водою або на водній рослині муху чи якусь комаху, то обережно підпливають до неї на відстань 1 чи навіть 1,5 метра і з силою «вистрілюють» з отвору свого рила декілька крапель води. Цей заряд збиває комаху у воду, і бризкун її спокійно поїдає.

Існує декілька видів риб, які користуються під час підводного по-лювання електричною енергією. Одна з них електричний сом. 3овні він не дуже відрізняється від своїх родичів —звичайного, американського та вулканічного сома.

Арабська назва електричного сома – «рааш» – означає «грім». Якщо доторкнутися рукою до цієї риби, можна дістати сильний електричний удар. В Африці  його ловлять на вудку, але зняття з гачка ; пійманого трофея може бути небезпечним: крупні екземпляри спроможні збити людину з ніг електричним розрядом, а декілька  розрядів викликають судоми.

Але під його шкірою знаходиться особлива тканина, трохи схожа на жир. Саме тут накопичується електричний заряд. Коли поблизу від електричного сома пропливає риба, він миттєво «розряджає» свої акумулятори. Сила розряду залежить від стану риби, але для підводних мешканців зустріч з електричним сомом зазвичай закінчується смертю.

Для того, щоб захиститися від ворогів, підводним жителям іноді доводиться вдаватися до хитрощів. Одні з них збираються у величезні зграї. Коли хижак нападає, починається загальна метушня, в якій нелегко обрати жертву. Інші шукають собі надійного притулку між камінням або в заростях водних рослин. Замаскуватися їм допомагає захисне забарвлення, яке зливається з кольором навколишнього середовища. Восьминоги здатні доволі швидко змінювати колір своєї шкіри, тому їх дуже важко помітити. Скати часто занурюються у ґрунт, залишаючи над схованкою тільки очі – потрібно ж бачити, що коїться на світі. Кальмари використовують «димову завісу», яка дає їм трохи часу, щоб сховатися або втекти. Вони випускають чорнильну «хмарку», яка засліплює хижака.

Ще один спосіб виживання полягає в тому, щоб стати корисним для того, хто більший за розміром. Саме так діють риби-лоцмани. Вони супроводжують акул, харчуються рештками їхньої здобичі, а за це допомагають акулам у полюванні і попереджають їх про небезпеку. Звичайно, вони не заганяють рибу і не кидаються на неї разом зі своєю покровителькою. їх можна порівняти з розвідниками: побачивши щось цікаве, лоцмани підштовхують акулу в цьому напрямку, а далі вже – її справа. Лоцмани зберігають вірність «своїй» акулі до кінця її життя. Були випадки, коли вони ставали поводирями сліпих або скалічених акул.

Пристосуватися до співіснування з хижаками змогла іще одна риба – губан, яку також називають чистильником. Губанів можна побачити разом з муренами. Вони позбавляють хижаків від паразитів, тому мурени не чіпають їх і навіть дозволяють зазирнути у свою пащу без найменшого ризику.

Зовсім іншу стратегію обирають риби-причепи, чиє життя пов’язане з акулами. Вони міцно прикріплюються до акулячої шкіри і катаються на ній, не докладаючи жодних зусиль. Закріпитися на акулі їм вдається завдяки тому, що вся верхня частина голови та більша частина спини цих риб вкрита овальною пластинкою, на поверхні якої знаходиться від 12до 27 поперечних шкіряних складок. Причепи можуть прикріплюватись не тільки до риб, але й до кораблів. Під час плавання вони поїдають дрібних морських тварин, які в буквальному смислі слова пливуть їм до рота.

Молюски та краби вирішують проблему безпеки іншим чином: вони вдягаються у міцну оболонку, яку може розкусити не кожний хижак.

Звичайно, можна довго розповідати про способи нападу та оборони підводних мешканців, але в підводному світі ще так багато цікавого, що ми перейдемо до інших дивовин.