Читать книгу Підводний свiт - - Страница 20

Від полюса до полюса

Як вам уже відомо, 2/3 нашої планети вкрито водою, й на частку прісної води припадає всього 3 % від загальної кількості. Решта водної маси представлена морями й океанами, у кожному з яких свій тваринний і рослинний світ, котрий більше ніде не зустрічається.

Звичайно ми думаємо, що в морях і океанах немає ніяких перешкод і що будь-яка риба, на зразок оселедця, може вільно плавати по всьому водному просторі й проникати в інші кліматичні зони. Однак оселедець, наприклад, не заходить набагато південніше Ла-Маншу й мису Код. У міру просування від помірних широт до тропіків кількість видів риб зростає, а кількість особин зменшується.

Необмеженому поширенню тварин у морях перешкоджають цілком певні бар’єри. Найбільш очевидний і важливий серед них – температура. У порівнянні з суходолом у водоймах будь-якого розміру коливання температури невеликі. В океанах вона звичайно не перевищує +14^о С. Найтепліші води земної кулі – Червоне море і Перська затока, де температура влітку доходить до +30^о С, найхолодніші – в Арктиці й Антарктиці (для них цілком звичайна температура -2^о С).

Від тропіків до полюсів риби живуть при будь-якій температурі, але найбільше їх водиться в помірних широтах з температурою води приблизно від +6 до 20^о С. Більшість риб можуть витримати коливання температури в 7—8^о С, якщо перепад не занадто різкий. Ікра й молодь, звичайно, більш чутливі до таких коливань, ніж дорослі риби, які нерідко заходять у місця, занадто теплі або занадто холодні для риб на ранніх стадіях розвитку.

Отже, існують широкі температурні пояси, кожний зі своїми видами риб, які найкраще ростуть і розмножуються в його межах. І в кожному із цих поясів по всій земній кулі живуть майже ті самі види. Те ж саме можна сказати й про організми, якими риби живляться. Планктон розповсюджений у всьому Світовому океані в поясах подібних температур, але якщо планктонні організми потраплять у несприятливі широти, багато з них гинуть.

Між ізотермами 20^о С, що проходять по обидві сторони екватора, розташований тропічний пояс зі своїм особливим рибним населенням. На північ і південь від нього лежать помірні пояси, північний і південний, а між ізотермами 20 і 12^о С простягнулася перехідна зона, де кількість тропічних риб поступово зменшується і їх заміщують риби помірних широт. Саме тут, у субтропічному поясі, біля західних узбереж материків, зустрічаються величезні косяки промислових риб.

На північ від ізотерми 12^о С – досить різкий перехід до риб наших помірних морів, що омивають північну частину США, Канаду й північ Європи. Оскільки цю зону перетинають потужні океанські плини, дана ізотерма проходить не в широтному напрямку. Але вона дуже чітко позначає кордони районів великого промислового рибальства, де багато європейських країн з початку XVI століття виловлювали придонних риб – тріску, палтуса, пікшу.

У 1984 році біля берегів Болгарії (Чорне  море) виловили велику білу акулу,  довжиною 10 метрів.

Але, незважаючи на те, що більшість риб воліють жити у відповідній їхньому виду кліматичній зоні, у морях і океанах існують певні види, які можуть мігрувати з однієї зони в іншу.

Які ж шляхи цих «великих» міграцій, і чому деякі риби вирушають у далекі, а найчастіше, й небезпечні подорожі?

Свого часу масові міграції деяких видів риб були загадкою для океанологів. Згодом, шляхом тривалих спостережень, вдалося встановити, що міграції, в основному, носять сезонний характер, тому що багато риб шукають найбільш підходящі місця для виведення потомства. Правда, деякі мандрівники вирушають у путь, керуючись зовсім іншими міркуваннями, наприклад такими, як пошук кращих кормових угідь.

Як правило, найменші домосіди зустрічаються серед риб, що живуть у північних водах. Вони здійснюють подорожі до нерестовищ, до кормових угідь, а іноді й у місця, де підростають мальки. Дальність їхніх пересувань може бути всілякою – від простого переміщення з мілководдя в більш глибокі місця до тривалих мандрівок морями і океанами на тисячі кілометрів.

Одним із таких мандрівників можна назвати камбалу-йоржа, що починає свою подорож ще в дитинстві. Ця риба відкладає свою ікру в північній частині Ла-Маншу, звідти ікра відноситься плинами до північного сходу, а молодь, що з’явилася, розсіюється по тихих бухточках поблизу голландських і німецьких берегів. Так само поводиться й океанський білокорий палтус.

Але все-таки найвідважніші мандрівники – це тунці. Більшість цих хижаків, що випливають за косяками дрібних риб, які живляться планктоном, здійснюють тривалі подорожі з півдня на північ і назад.