Читать книгу Підводний свiт - - Страница 2

Життя на нашій планеті виникло у воді. І дерева, і квіти, і птахи, і рептилії, і ми з вами походимо від прадавніх організмів, що з’явилися 4,5 мільярди років тому. Ці істоти мали дуже простий склад тіла, вони сприймали навколишній світ усією поверхнею тіла і ще не вміли ані бачити, ані чути. Ноги, хвости, очі та вуха з’явилися набагато пізніше. Отже, коли ми називаємо тварин нашими меншими братами, то майже нічого не вигадуємо. Окрім того, це ще питання, кого вважати старшим: деякі з наших сусідів на планеті з’явилися набагато раніше, ніж перша людина. Перші мешканці планети плавали у воді, віддавшись на волю течії та вітрів. Потім вони почали пристосовуватись до навколишнього середовища, стали несхожими одне на одного.

Еволюція рослинного та тваринного світу – це дуже довгий процес, який триває мільйони, а іноді навіть мільярди років. Чому ж так довго? Щоб зрозуміти це давайте простежимо за тим, якутворюються різні види. Отже, ми маємокрихітну амебоподібнуістоту, яка вільно плаває у водному просторі.

Легенди про народження життя у воді є в  багатьох народів. Майже всі вонипочинаються з того, що колись у давнину вся земля була вкрита океаном. Навіть у  Біблії перед створенням світу Дух Божий літав над водами.

У кожної такої істоти є властивості, одні з яких корисні для неї, інші – нейтральні, а треті – шкідливі (у сучасних тварин властивості також поділяються на групи; шкідливою для тварин може стати відсутність забарвлення, яка заважає їхньому маскуванню). Спочатку всі істоти знаходяться в однакових умовах, тому з ними нічого не діється. Але раптом навколишні обставини змінюються. Наприклад, частина цих тварин потрапляє в течію. Постійний струмінь води починає впливати на їхні тіла, і тут спрацьовує процес пристосування. Деякі тварини намагаються осісти на дно, де течія не така сильна. Інші «вчаться» рухатися швидше, щоб якось протистояти струменю води. Ті з них, хто найкраще пристосовується до нових умов, рідше гинуть і можуть дати більше потомства. Серед їхніх нащадків також виживають ті, хто найкраще пристосувався до навколишнього середовища. Таким чином ті властивості, які корисні для даного виду, накопичуються від покоління до покоління. Якщо через кілька тисячоліть ми подивимося на двох родичів, то побачимо, що в них різна форма тіла. Ті, хто залишився у водній товщі, нагадують кульки з ніжками, а мешканці дна більш сплюснуті.

Але все це – тільки перший крок. Спочатку тварини споживають готові речовини, якими насичена вода. Та коли вони надто сильно розмножуються, їжі на всіх не вистачає. Тому більші «амеби» починають поїдати менших. їхній зріст і вага збільшуються. Щоб решта тварин не загинула, вони починають розмножуватися швидше. Деякі істоти вчаться використовувати енергію сонячних променів (фотосинтез) або хімічні реакції (хемосинтез). І все це – дуже повільно, крок за кроком, покоління за поколінням. Нарешті кількість переходить у якість: з’являються тварини та рослини.

Якби ми сіли в машину часу і повернулися б на 2 600 мільйонів років назад, Діатомова водорість то океан здався б нам мертвим: ані риб, піннулярія ані медуз, над водою не літають птахи, не виповзають на узбережжя краби… Але насправді в цей час у морі йшла велика робота. Розмножувалися залізотворні бактерії (саме їм ми завдячуємо появою запасів залізних руд), у водному просторі плавали перші представники фітопланктону – крихітні рослини. Бактерії з того часу майже не змінилися, але інші мешканці підводного світу пройшли довгий шлях у своєму розвитку. Протягом мільйонів років відбувалося поступове ускладнення організмів. Одними з перших виникли синьо-зелені водорості. Серед них були і одноклітинні організми, і багатоклітинні, які нагадували тоненькі довгі нитки. Ці водорості брали участь в утворенні деяких геологічних порід (переважно вапняків). Дуже цікавими жителями прадавніх морів були діатомові водорості. Вони мали зовнішній скелет, який нагадував коробочку з кришечкою. Коли діатомеї розмножувалися, то просто ділилися навпіл, і кожна нова водорість отримувала половинку захисної оболонки. Щоправда, поділ був нерівним: одним діатомітам діставалася «коробочка», а іншим – «кришечка», трохи менша за розміром. Другу половинку потрібно було виростити самостійно. Коли життя діатомей закінчувалося, коробочки та кришечки опускалися на океанське дно. Протягом мільярдів років вони накопичувалися, тверділи і утворювали породу, яку так і називають – діатоміт. Шари діатоміту іноді бувають 100 м завтовшки. Діатоміти існують і зараз. їх можна зустріти не тільки у водоймах, але й у ґрунті і навіть на скелях.

Близько 700 мільйонів років тому в океані з’явилися безхребетні тварини: кишковопорожнинні, анеліди, артроподи, безчерепашкові молюски, погонофори. Ще через 130 мільйонів років в океані стався справжній вибух нових видів. Виникло багато нових організмів: трилобіти, двостулкові та черевоногі молюски, хіоліти, брахіоподи із хітиновим скелетом, губки та корали.

Протягом наступних 100 млн років життя підводного світу збагатилося ще більше. З’явилися морські лілії, морські їжаки, головоногі. Двостулкові молюски продовжували інтенсивно розвиватися. Серед рослин найбільш поширеними залишалися синьо-зелені водорості, але виникли перші плауни, які почали опановувати сушу.

Наступним кроком стала поява панцирних риб, ракоскорпіонів. Це сталося близько 440 млн років тому. Прісні водойми заповнили гігантські прісноводні рослини нематофітони, почалося розповсюдження кільчастих, сифонових, бурих водоростей. Настав розквіт граптолітів. Ці тварини селилися колоніями, які мали форму кущів, дерев, сітчастих споруд і двошаровий зовнішній скелет. Вони вимерли 350 млн років тому.

На зміну вимерлим істотам прийшли нові. У водному світі розповсюдилися панцирні риби птерасписи, кокостеуси, птерихтиси. Згодом виникли перші земноводні— стегоцефали – та перші рептилії – котилозаври. В морях широко розповсюдилися головоногі молюски, брахіоподи, різноманітні голкошкірі, дводишні та кистепері риби, а також чотирипроменеві та трубчасті корали.

Наступні зміни у світовому океані, які сталися приблизно 230 млн років тому, пов’язані з динозаврами. Вони ще не остаточно порвали з морською стихією, тому більшість цих велетнів час від часу поверталася до води. Сушу засвоювали і прадавні амфібії (мастодонозаври), і рептилії (платеозаври, котласії, динозаври). У цей період одними з найстрашніших хижаків були гігантські крокодили – белодони. В морях також було чимало велетнів: іхтіозаври та плезіозаври. Ті мешканці підводного світу, які «народилися» раніше, продовжували розмножуватися та вдосконалюватися.

Приблизно через 50 млн років у воді оселилися нові мешканці: амоніти, белемніти, тригонії, неринії. Всі вони належали до безхребетних. Рештки белемнітів і сьогодні можна побачити у відкладеннях вапняних порід. їх називають «чортовими пальцями».

Подальші «революції» в тваринному світі проходили на суходолі. А в морях та річках розповсюджувалися ті види, що виникли раніше, деякі з них зникали, інші займали своє місце у водному світі.

Коли йдеться про давніх мешканців, ми чомусь відразу уявляємо собі рештки панцирів та черепашок, експонати зоологічних музеїв та сторінки підручників. Але це не зовсім так. По-перше, значна більшість підводних мешканців, які жили в давнину, зустрічається і сьогодні.

На сьогоднішній день відомо 150 тис. видів живих істот, які мешкають у морях та океанах.

Порівняно недавно виникли тігаки костисті риби, які сьогодні переживають період розквіту. По-друге, навіть ті тварини, яких вважали вже давно не існуючими, не обов’язково щезли з підводного царства. Яскравим прикладом може служити латимерія. До 1938 року вона числилася серед вимерлих видів. Латимерії вважаються предками усіх земноводних. їхні плавці дуже сильні і трохи нагадують кінцівки прадавніх амфібій. Вимерлими вважали і клас молюсків моноплакофорів. їхні черепашки з відбитками м’язів дослідники знаходили часто, а в 1952 році побачили і живого представника цих тварин. Усе це свідчить про те, що ми відкрили далеко не всі таємниці океану, і попереду нас чекає чимало сюрпризів.