Читать книгу Улюблена українська читанка. Хрестоматія для позакласного та сімейного читання. 1-4 класи - Группа авторов - Страница 44

Одного разу після довгої мандрівки лісом ведмідь заліз у свій барліг і міцно заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі повзе павучок.

– Що це ти собі надумав? По мені, ведмедеві, лазити?! – роздратовано пробурмотів звір.

Розсердився на павучка й хотів був його вбити.

Що міг вдіяти маленький павучок проти такого велетня?

– Даруйте, дядьку, я більше не буду, – почав благати павучок ведмедя. – Відпустіть мене, я вам ще в пригоді стану.

– Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити? – здивувався старий ведмідь. – Яка може бути з тебе поміч?

Але все-таки пожалів маленького й відпустив.

Через деякий час у ліс прийшли мисливці. Ходять, блукають у лісовій гущавині то в один бік, то в другий, а дичини нема. Хотіли вже додому повертатися, як несподівано натрапили на сліди ведмедя і почали за ним ганятись. Бідний ведмідь не знав куди подітися, щоб урятуватися від мисливців. Ось-ось виб’ється із сил, як раптом угледів під величезною скелею яму й скочив туди.

Павучок це бачив і одразу про все здогадався. Поліз скоренько до тої ями й швидко обснував її густою павутиною. Потім став чекати, що буде далі.

Посидів трохи, аж тут біжать мисливці. Прибігли й стали неподалік від скелі.

– А може, наш бурмило сидить у тій ямі, що під скелею? – сказав один із мисливців.

– Туди він не міг залізти, – озвався другий мисливець. – Хіба ти не бачиш – там повно павутиння. Якби ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би. Хіба не так?

– Це правда! – підтвердили інші мисливці.

Постояли, покрутилися та й пішли далі. А старий бурмило сидить собі тихенько в тій ямі й від страху ні живий ні мертвий. Так злякався, бідолаха, що не смів навіть поворухнутися. І сидів там довго-довго. А врешті вирішив визирнути – подивитись, чи нема якоїсь небезпеки.

Лізе ведмідь із тої ями й очам своїм не вірить: яма заснована густим павутинням, а павучок гойдається на ньому й сміється.

– Бачите, дядьку, – озвався він до ведмедя, – якби не моє павутиння, то вас давно не було б на світі. Ви мене тоді пожаліли, то і я вас пожалів. Як кажуть: «Старе добро не забувається».

– Щиро тобі дякую, павуче, що ти врятував мене від смерті, – відповів зі сльозами на очах старий ведмідь.

Відтоді ведмідь ставився до павучка з великою повагою і вдячністю.

? Знайди в казці слова, якими замінено слово ведмідь. Як іще називають ведмедя?

? Добери з тексту слова, близькі за значенням до поданих: побачив, просити, маленький.

? Що означають вирази: ні живий ні мертвий; очам своїм не вірить; старе добро не забувається?