Читать книгу Улюблена українська читанка. Хрестоматія для позакласного та сімейного читання. 1-4 класи - Группа авторов - Страница 47
За лісом, за пралісом
Чарівні казки
Калинова сопілка
ОглавлениеБули собі дід і баба. У діда дочка, і в баби дочка. От і пішли вони в гай по ягоди. Так дідова збирає та й збирає, та й назбирала повну миску, а бабина візьме ягідку, то й з’їсть. От і каже дідова:
– Ходімо, сестро, додому, поділимось.
От ідуть і йдуть шляхом, а бабина говорить:
– Ляжмо, сестро, відпочиньмо.
Полягали. Дідова, втомившись, заснула, а бабина взяла ніж і встромила їй у серце, викопала ямку й поховала її. А сама пішла додому й каже:
– Дивіться, скільки я ягід назбирала.
А дід і питає:
– Де ж ти мою дочку діла?
– Іде ззаду.
Коли ж ідуть чумаки й кажуть:
– Станьмо, братця, отут одпочинемо.
От і стали. Глянуть – над шляхом могила, а на могилі така гарна калина виросла! Вони вирізали з тієї калини сопілку, і став один чумак грати, а сопілка говорить:
– Ой, помалу-малу, чумаченьку, грай,
Та не врази мого ти серденька вкрай!
Мене сестриця з світу згубила –
Ніж у серденько та й устромила.
А другі кажуть:
– Щось воно, братця, значить, що калинова сопілка так промовляє.
От прийшли вони в село та й натрапили якраз на того діда:
– Пусти нас, діду, переночувати, ми тобі розкажемо пригоду.
Він їх і пустив. Тільки вони увійшли у хату, зараз один сів на лаві, а другий став біля його та й каже:
– Ану, брате, вийми сопілку й заграй!
Той вийняв. Сопілка й говорить:
– Ой, помалу-малу, чумаченьку, грай,
Та не врази мого ти серденька вкрай!
Мене сестриця з світу згубила –
Ніж у серденько та й устромила.
Тоді дід каже:
– Що воно за сопілка, що вона так гарно грає, що аж мені плакати хочеться! А дай я заграю!
Хлопець йому й дав. А та сопілка говорить:
– Ой, помалу-малу, мій таточку, грай,
Та не врази мого ти серденька вкрай!
Мене сестриця з світу згубила –
Ніж у серденько та й устромила.
А баба, сидячи на печі:
– А дай лиш сюди, старий, і я заграю!
Він їй подав, вона стала грати, а сопілка й говорить:
– Ой, помалу-малу, матусенько, грай,
Та не врази мого ти серденька вкрай!
Мене сестриця з світу згубила –
Ніж у серденько та й устромила.
А бабина дочка сиділа на печі в самому куточку. І злякалась, що всі дізнаються. А дід і каже:
– А подай їй, щоб заграла!
От вона взяла, аж сопілка й їй одказує:
– Ой помалу-малу, душогубко, грай,
Та не врази мого ти серденька вкрай!
Ти ж мене, сестро, з світу згубила –
Ніж у серденько та й устромила!
Тоді-то вже всі дізналися, що воно є. По дідовій дочці обід поставили, а бабину прив’язали до кінського хвоста та й рознесли по полю.
? Куди ходили сестри?
? Хто зробив із калини сопілку?
? Що вміла робити сопілка?
? Прочитай порівняння, які часто використовують у мові українці: дівчина – як у лузі калина; говорить, як на калиновій сопілці грає; стоїть – як калина при дорозі. Як ти гадаєш, коли їх уживають?
