Читать книгу Загадки історії - Группа авторов - Страница 3

Артур Еванс

Ведучи розкопки на Криті, Артур Еванс знайшов три види письма – і вони відповідали трьом етапам розвитку давньокритської писемності. Перший – ієрогліфічні знаки на печатках, вік яких становив 40—45 століть. Другий – розвинене на їхній основі письмо А, воно датується 1750—1450 роками до нашої ери. Третій – письмо Б, пам’ятки якого виявлені не тільки на Криті, але й на території материкової Греції, у Мікенах та Пілосі. У 1908 році, ведучи розкопки поблизу критського міста Фест, суперника Кносса, італійські археологи знайшли круглу глиняну пластинку, вкриту незвичайними знаками. Досі ще ніде і нікому не таланило знайти писемну пам’ятку такої форми і виконану такими знаками. Диск із Феста є унікальною пам’яткою, і поки що він є задачею, яку досі ніхто з дослідників не розв’язав. Поряд з таємничим диском (він був знайдений в одній з бічних будівель палацу мінойської епохи) лежала розбита табличка з написом, що був зроблений критським письмом А.

Лінійне письмо В. Глиняна пластинка

Тож  диск був датований археологами тим часом, що й табличка, – приблизно 1700 роком до нашої ери.

Фестський диск. Лицьовий та зворотній бік

Напис на цьому диску ніхто не вирізував – він «штампований», тобто зроблений за допомогою сорока п’яти різних дерев’яних або ж металевих «штампів». Важко повірити, що набір із сорока п’яти різних знаків-штампів був виготовлений лише для того, щоб відтиснути один-єдиний напис на диску. Напевно, були і якісь інші, аналогічні диску з Феста тексти, але вони до нас не дійшли.

На Криті, де інтенсивні розкопки ведуть з 1900 року, нічого подібного до цього диска досі не знайшли. Та й сам диск, на думку більшості дослідників, зроблений не з критської глини. Серед знаків письма Фестського диска є зображення човна, сокири, орла, шкури якоїсь тварини, кельми муляра, розетки, вази, будинку, велетенської жінки (можливо, це не жінка, вона дуже відрізняється від граціозних дам, відбитих на фресках Криту, а зображення богині-бегемотихи). Найчастіше повторюється в написі знак, що зображує чоловічу голову в уборі з пір’я. Цей головний убір нагадує головні убори давніх мешканців Малої Азії, і тому багато вчених схильні вважати, що і сам диск завезений на Крит із південно-західної частини Малої Азії. Але, посилаючись на цю ж голову в уборі з пір’я, інші дослідники вважають, що батьківщина прикраси – Північна Африка, а ще інші – що Греція, Північна Америка або ж пов’язують її з навалою таємничих «народів моря», які загрожували Єгипту близько 1200 року до нашої ери. Висловлювалися гіпотези і про те, що цей унікальний диск є останньою пам’яткою писемності легендарної Атлантиди, і навіть робилися спроби прочитати на ньому повідомлення про загибель цієї землі. Втім, спроб прочитати диск із Феста було дуже багато.

Сер Артур Еванс, який відкрив цивілізацію Криту і його ієрогліфічне письмо, вважав, що напис є переможним гімном. Англієць С. Гордон вирішив, що текст на диску написаний мовою басків, яка стоїть осібно серед всіх інших мов світу, але переклад, запропонований ним, був набором слів («бог, що крокує на крилах бездиханною стежкою, зірка-каратель, піниста безодня вод, псо-риба, каратель на виткій квітці; бог, каратель кінської шкіри (чи поверхні скелі), пес, який піднімається стежкою, пес, який лапою осушує глечики з водою, який піднімається круговою стежкою, який осушує винний міх…» – так виглядає в перекладі Гордона початок напису).

Французький атлантолог Марсель Оме вирішив, що вертикальні риски, які розділяють текст диска на окремі блоки, позначають межу фраз, а не слів. Ці фрази він витлумачив як повідомлення про загибель Атлантиди, а сам текст – як історико-астрологічний, бо знаки йдуть по спіралі. Міс Ф. Стоуелл, учениця Еванса, прочитала текст давньогрецькою і вчула в ньому гімн, присвячений богині Реї («Востань, рятівниче! Слухай, богине Рея!» – так переклала Стоуелл початок напису). Давньогрецькою ж мовою читав текст і німець Зіттіг, що застосував у своїх дослідженнях статистику, але знайшов у ньому не гімн Реї, а розпорядження про розподіл земельних ділянок (з одного боку диска) і інструкції щодо проведення ритуалів, пов’язаних з поминками і святом сівби (з другого боку диска).

Використовував статистику у своїх дослідженнях диска й інший учений, співвітчизник Зіттіга Е. Шертель… і знайшов, що текст розповідає про царя Мано – володаря Криту Міноса, а в цілому диск є гімном на честь Мінотавра і Зевса. Американець Б. Шварц, також застосувавши методи статистики і читаючи текст грецькою, знайшов у ньому список священних місць, свого роду «вказівник» для прочанина, що прибув на Крит. Приблизно в цей же час з’явилася стаття іншого американського дослідника, Ефрона, який – знову ж таки на основі статистичних підрахунків! – знайшов на диску «відносно примітивні або ж, у всякому разі, ранні» надбання «грецької релігійної поезії».

Однак далеко не всі дешифрувальники читали текст диска грецькою і спиралися на закони статистики. Професор Саймон Девіс із Йоганнесбурга повідомив, що за допомогою мови хетів, давніх жителів Малої Азії, йому пощастило знайти ключ до всіх нерозшифрованих письмен Егеїди, у тому числі й до диска з Феста. Згідно з повідомленням Девіса, в тексті йдеться про виготовлення печаток. Ось запропонований професором Девісом зразок перекладу одного з фрагментів диска: «Я відтиснув, я віддрукував, я віддрукував, я відтиснув, я віддрукував, я віддрукував, я віддрукував, я віддрукував, я відтиснув відбитки, я поставив печатку, я віддрукував, я поставив печатку».

Отже, текст в інтерпретації Девіса був дуже вбогий і вкрай монотонний. Але, може, тільки через те, що хибним був метод дешифрування, обраний Девісом? У 1977 році в радянському академічному журналі «Вестник Древней истории» з’явилася стаття відомого болгарського вченого академіка Володимира Георгієва. Називалася вона «Дешифровка тексту диска з Феста». Текст він читав мовою, близькою до хетської, однак, на відміну від Девіса, академік Георгієв знайшов у ньому не безкінечні повтори слів «я відтиснув», «я віддрукував», а «коротку історичну хроніку», своєрідний «рапорт про події, що відбулися в Південно-Західній Малій Азії», документ, який «має велике історичне значення для з’ясування відносин між Критом і Троєю».

Водночас зі статтею Георгієва в радянській науковій пресі з’явився інший варіант дешифрування диска, автором якого був московський історик О. О. Молчанов. Згідно з думкою Молчанова, текст диска є «найдавнішим в Європі написом, присвяченим історичним подіям», та не взаємовідносинам Криту з Троєю, а списком правителів окремих міст Криту, священним договором чи близьким йому за змістом урочистим священним актом… І того ж 1977 року польський журнал «Пшекруй» публікує статтю Томаша Зелінського «Диск заговорив». У ній ідеться про те, що доктор Шальок, інженер-економіст, за допомогою «структурно-феноменологічного аналізу» зумів прочитати текст. Він є молитвою, відтиснутою в глині і написаною грецькою мовою.

«Над містом Ітаносом нависла якась загроза, і цар обіцяє богам винагороду за порятунок від лиха», – так перекладає текст Шальок. Починається кожен розділ зі слова «якщо», що передає знак голови з убором із пір’я. Монотонно і наполегливо повторюється: «якщо вислухаєш», «якщо вислухають», «якщо», «якщо» – для посилення впливу або ж для «поетичного оформлення» молитви.

Втім, ще 1948 року диск був прочитаний як поетична молитва, тільки не грецькою, а однією із семітських мов:

Як бачите, немає ніяких монотонних «якщо», бо знак голови з пір’ям трактується як ієрогліф, який передає слово «найвище». Однак той самий знак трактується і як «німий» вказівник-детермінатив, що ставиться перед власними іменами, і як знак, що передає один склад (що його різні дослідники читають по-різному: як «ва», як «а», як «ай», як «ан» і т. ін.). Тож і цьому перекладу вірити не можна.