Читать книгу Кожен платить за себе - Ксеня Корчук - Страница 4

Як і кожна пара закоханих, наша теж мала своє «але» – розкішна дівчина з багатої сім’ї, яка зустрічалася з простим хлопцем. Як не як, а своєрідна нерівність інколи давалася взнаки. На певний час Джулії довелося забути про такі речі як: квіти на кожному побаченні, дорогі подарунки й вишукані ресторани, але вона любила Устима і ця жертва була для неї не такою ж великою.

Про те, що хлопець нічим не вирізнявся, знали і батьки Джулії, тому і сприймали це не серйозно – тимчасове балощі своєї доньки. І звичайно ж запрошувати в гості, щоб познайомитися ніхто не спішив. Одначе, без цього не обійшлося, при чому в дуже неординарний спосіб.

То був звичайний недільний ранок; батьки дівчини поїхали до своєї родини в гості та планували там залишитися на ніч. Відповідно і наші закохані зустрічали цей ранок разом – у Джулії. Але спокій вихідного дня раптово перервався:

– Джулі, вставай! – несподівано почувся голос мами дівчини.

Ці слова змусили за секунду підняти доньку з ліжка.

– О, Боже, Боже! Що робити? – схвильовано схопилася Джулія – Устим, вставай! – вона почала будити хлопця, але він спав, насолоджуючись солодкими снами.

– Вставай! Моя мама тут! – повторила дівчина, штурмуючи сонну фортецю подушкою.

– Що? Ти казала, що твої батьки за містом.

– Вже ні. Тобі треба іти.

– Джулі, дай мені свій фен, я не можу свій знайти – знову крикнула мама, а ситуація починала нагострюватися.

– Секундочку, – Джулі з поспіхом до Устима – вона іде сюди, давай через вікно.

Устим одягаючись:

– Там же нема балкону, може ще якісь варіанти.

– Добре – вона віддала решту одягу і буквально виштовхнула його в кімнату навпроти. Це була спальня її брата – Влада – русявого хлопця з зеленими очима, він вчився в мед академії, і планував у майбутньому стати великим хірургом. А в момент появи Устим, він спокійно спав у своєму ліжку.

– Влад, я поясню тобі все пізніше.

І вже через декілька секунд, Джулі спокійно розмовляла зі своєю мамою, з якою зустрілася в коридорі.

Тільки ситуація не стала легшою для Устима, оскільки він навіть не був знайомий з її братом.

– Можеш посидіти за компом, в мене вільний вай фай, одним словом – роби що хочеш, тільки не буди мене – сонним голосом пробурмотів Влад, ні на секунду не задумуючись, щоб вставати з ліжка. Це дещо розчарувало Устима, тому що він чекав, що Влад зараз спробує його вивести по якихось секретних чорних ходах з будинку і вже через декілька хвилин він вдихне повітрям – свободи, але Джулії брат продовжував спати.

Щоб врятувати себе від незручних моментів цього життя, Устим підсунув важелезну тумбу з книжками до дверей, щоб їх неможна було відкрити ззовні.

– Влад, іди снідати! – знов прозвучав голос його мами.

Інколи маючи лишень одну умову, її дуже важко не порушити. Устим явно занепокоївся, він розумів, що зараз прийдеться знехтувати єдиним правилом перебування у цій кімнаті.

– Я вже іду! – відгукнувся Влад, зрозумівши, що поспати йому так і не дадуть. – Боже мій, свята неділя, в цьому домі ніхто совісті немає.

– Вибач.

Влад встав зі свого ліжка і почав одягатися:

– Перейдімо до тебе. Ти хто?

– Джулії хлопець.

– Володя…Богдан…

– Взагалі то …

– Устим, я знаю – сміючись відповів Влад – ти би бачив своє лице. Я багато про тебе чув.

– Ти мені допоможеш звідси вибратися?

– Навіщо? Я тебе презентую як свого друга, може поснідаємо разом, познайомишся з нашими батьками.

– Думаю, це не найкраща ідея.

– Якщо ти прийдеш до нас, як хлопець Джулі, то мама дуже строго до тебе віднесеться, прямо може випитувати про твої детальні плани на майбутнє, або скільки ти заробляєш. А коли ти прийдеш, як мій друг, то ставлення буде набагато лояльніше.

– Вибач, але я краще піду настоював на своєму Устим.

– Добре, але мама з дівчатами зараз нанизу накривають на стіл, так що пройти непоміченим не вийде. Хочеш я тобі, поки що покажу наші кімнати? Ти, здається, тут ще не був.

Недільний сніданок був своєрідною традицією цієї сім’ї, коли ніхто не біг на роботу чи не запізнювався на навчання. То була однією з улюблених традицій Вікторії Володимирівни – збирати всю сім’ю за одним столом. Тому й мама мала звичку будити своїх дітей в неділю до сімейного сніданку: Джулію, Влада і Лізу (свою наймолодшу доньку).

– Так що ідемо на екскурсію по дому – сказав Влад, рухаючись в сторону до дверей, і після невеликої паузи – а ти – сильний хлопець, в цій тумбі медичних книжок за 5 років мого навчання.

– Я боявся, щоб ніхто не відкрив двері ззовні.

– Тепер їх і зсередини важко відкрити. Там є замок, який закривається з середини. Але, як то кажуть «як голова не думає, то нехай руки працюють». Відсувай.

Дійсно, в екстреній ситуації Устим не помітив такої дрібниці. Не відчуваючи такої ж напруги, що декілька хвилин тому, відсунути тумбу назад було набагато важче, а декілька книжок випадково впали.

– Через тебе моя «Фізіологія» постраждала.

Устим бувши вже у піднесеному настрої вирішив, вдати, що не розчув і пожартувати:

– Що? Та твоя фізіономія, ніби в порядку.

– Взагалі то, я про книжки.

Але Устим не зміг не блиснути своїм почуттям гумору:

– Твоя «Сексологія», здається теж валяється – піднімаючи посібники з підлоги.

– Якби не твоя, то ми б тут не зустрілися – підхопив Влад.

Вони обидва засміялися з влучно підібраного жарту. Намагаючись підколоти один одного, відносини в них склалися дуже дружні. Влад був готовий впустити Устима в коло своєї сім’ї, як хлопця або навіть майбутнього чоловіка сестри, а Устим у свою чергу знайшов дуже хорошого друга.

Влад проводив невеличку екскурсію по власному будинку, показуючи гостьові кімнати. Їх дім зсередини виглядав як невеличкий замок: гіпсова ліпка на стінах, великі мальовані картини з природою, дорогі лампи на стелях та дубові, масивні меблі в кімнатах. Все виглядало вишукано і зі смаком, Устим не міг згадати, коли він востаннє був в таких красивих кімнатах. Мама любить, коли все бездоганно – провадив Влад, – час від часу вона робить ремонт або міняє меблі, чи докупляє якісь оригінальні предмети інтер’єру. вона цим захоплюється … О, а це колекція слонів мого тата, до них краще взагалі не торкатися – дико дорогі, тато може годинами про них розказувати – це його хобі.

Влад показував на креденс, де були десятки оригінальних і дуже красивих фігурок слонів.

– Влад! – перервав його голос мами, яка стояла на порозі – ідемо снідати…В тебе гості?

– Доброго ранку, Вікторія Володимирівна! – привітався Устим.

– Це …це мій друг, в мене були проблеми з комп’ютером, він прийшов подивитися…Ну, і я заодно вирішив показати татову колекцію.

– Так рано? – здивувалась мама.

– Я потім буду зайнятий і вже прийшов як зміг – відповів Устим.

– Ясно, тоді може приєднаєшся до нас за сніданком.

– Та ні я, мабуть, вже піду.

– Влад, запроси свого друга, я наполягаю. – Вікторія Володимирівна завжди була приязною хазяйкою – я люблю, коли в нашому домі гості, а особливо, коли це друзі моїх дітей і такі хороші.

Устим їй дійсно сподобався, склавши враження ввічливого, симпатичного молодого чоловіка.

Джулія якраз з Лізою накривали на стіл. Серце дівчини чуло щось не ладне і їй залишалося тільки надіятися, що Влад вже якимось чином вивів Устима з дому, аж раптом:

– Дівчата, накривайте на 6 персон, до нас приєднається друг Влада – пролунав голос мами.

Джулія остаточно застигла в напруженні, але коли побачила як на сходах появилися Влад з Устимом, тарілка вислизнула з її рук, ніби своїм дзвоном намагалася вивести дівчину з цього зачарованого стану.

– Джулі, чому ти така неуважна. це мій улюблений сервіз – трохи сердито сказала Вікторія Володимирівна.

– Вибач, а нам обов’язково його запрошувати, можливо, Влада друг спішить кудись – з надією в голосі спитала Джулія, замітаючи осколки від тарілки.

– Перестань, так не гарно, до речі, дуже милий і симпатичний хлопець – з загадковою посмішкою відповіла мама.

В Джулії вже не було, що сказати її надія остаточно померла. Хлопці спустившись сіли за стіл. Хоч запах свіжих млинців вперемішку з ароматом кави міг покорити будь-кого, але в Устима було єдине бажання – якнайшвидше втекти з цього красивого дому. Владові ж здавалося, що все йде по його грандіозному плану, хоч як виявилося, вони не врахували однієї маленької, але дуже важливої деталі.

– Кави? – Вікторія Володимирівна до Устима.

– Так, дякую.

– Прошу. Я навіть не спитала, як тебе звати. – подаючи каву згадала мама.

Тільки придумувати собі нове ім’я не було змісту, якщо Устим планував серйозні відносини з Джулі.

– Устим.

– Так? – здивувалася Вікторія Володимирівна, а я думала це рідкісне ім’я? Та вже далеко не вперше його чую, в Джулії є хлопець теж Устим. Ми ще навіть незнайомі.(до доньки) – Коли ти нас познайомиш?

– Не знаю.

Вікторія Володимирівна почала пояснювати ситуацію Устиму:

– В Джулії є хлопець, вони вже досить довго разом, але….

– Все, хватить з мене цього цирку – не витримала Джулі.

Те що вона ненавиділа у своєму житті – це брехати, а особливо близьким для себе людям. Дівчина підійшла до Устима і поставила свою руку на його плече:

– Мама, це мій Устим, а не Владин друг.

Влад:

– Джулі, ти все зіпсувала, ну нащо?

Мама здивовано і з розчаруванням у голосі:

– Що? Він тут ночував?

Джулія:

– Так, я вже не маленька дівчинка.

Вікторія Володимирівна ніби завмерла, усвідомлюючи, що відбувається насправді. В її очах Устим з приємного молодого хлопця перетворився на покидька, який осоромив її дочку. Мама була від початку не в захваті від цих відносин її дочки. Вона нічого не сказала Устимові, але кинула на нього такий озлоблений погляд, який заміняв тисячі слів.

– Боже, який сором… в моєму домі – заледве проговорила мама Джулії.

Устим встав:

– Вибачте… за все. Я, мабуть, піду.

Його ніхто не спробував зупинити, Джулі тільки спокійно провела до дверей.

– Мені жаль, що так вийшло – прошептав Устим до Джулії та поцілував у щоку.

Дівчина опустила голову, вона знала, що зараз її чекає напружена розмова з матір’ю. традиційний сімейний сніданок був зруйнований. А ранкова кава стигла на столі. Найгіршим для Вікторії Володимирівни був не той факт, що її дочка вже виросла, а те, що це був не той хлопець з яким би вона хотіла бачити Джулію.

Вийшовши з будинку, Устим оглянувся ще раз на прекрасний палац, де жила його кохана, її дім був дуже красивим, але тепер від нього віяло холодом і неприязністю. Чи хоч колись тут будуть раді його бачити? І цікаво, якби Устим був багатим бізнесменом чи політиком, чи пив би він зараз запашну каву з млинцями у будинку Джулії?!