Читать книгу Голова Якова - Любко Дереш - Страница 13

Тибетці вважають: ти не народжуєшся і не вмираєш. У момент смерті ти, невмирущий, відкриваєш себе для Передвічного Світла, із якого все почалося. Про цю неминучу подію тибетці пишуть так: «Скоро випустиш ти останній подих, і дихання твоє припиниться. Тут побачиш ти Ясне Світло. Немислимий простір стане перед тобою, безмежний, схожий на океан без хвиль під чистим небом».

Не підготовлений гідним чином, ти не можеш упізнати в Ясному Світлі себе. За якийсь час після невдалих спроб з’єднатися з ним (тибетці називають цей етап «Станом Смертного Часу») ти переживаєш радісні і страшні видіння, після яких черево матері втягує тебе, і так зачинається дитина.