Читать книгу У печалі є крила - Макс Портер - Страница 6

Гляди сюди, гляди, це я чи не я, ой проштрикнув його. Хороші книги, смішні тіла, відчини двері, грюкни дверима, сплюнь оце, лизни оце, підніми, ой, гляди, припини.

Можливість обміну. Не зважай, щовечора, на світанку, все змінюється, це перетворюється на м’ясо, те перетворюється на м’ясо, відокремте сморід. То це я чи це не я, оох, гудрон, смолобетон. Їстівне, липке, погане маскування.

Припніть мене до щогли, або я битиму її, доки моя арифметика не витрясе з неї пробач, пробач, пробач, гляди! Відтята рука, ожина, скринька з лебедями, скринька історій, парабола струменю сечі, краще відійти, мушу стояти спокійно, щойно припиню тремтіти, щогло, припини тремтіти.

Гей, гляди, довіряй мені. Це я чи це не я надійно доправив сента-вінсента до Лісабона. Безпечна подорож, трохи печінки, нюх-нюх, кондиціонер для тканини, шкіра, рейки, розплавлені бомбардуванням кулі. Це я чи не я переніс відьму через ріку? Лайно, ні, не переніс. Співай пісень, дрізд автоматичний, йди-на-хуй-жовтий, гидкий, милий хлопче, жарт, cкрип, жарт, скрип, жарт. Терпіння.

Я міг би відкинути його на стільці й по краплі годувати правдою про те, як його дружина помирала протягом години. ІНШІ ПТАХИ ТЕЖ ТАК ВЧИНИЛИ Б, немає в королівстві доброго лиходія. Краще вже покаркати.

Я вірю в терапевтичні засоби.