Читать книгу Санін - Михаил Петрович Арцыбашев - Страница 2

«Роман “Санін” дуже поганий, просто очевидно поганий. І водночас – сучасний і своєчасний. Його головний герой – остання “надлюдина” в російській літературі, втілення самовдоволеного зла. Однак бувають епохи, коли люди аморальні, принципово аморальні, позбавлені сумління, виходять переможцями». (Нинішній критик.)

«Арцибашев – ворог безсилля і співець сили. Він таврує зневагою невпевненість і розпач, завдає нещадних ударів ницості та інертності. Він – серйозний і об’єктивний, а тому ще небезпечніший викривач збанкрутілого суспільства… У ньому взагалі живе дух заперечення й боротьби. Він любить не погоджуватись. Йому подобається бути самому, осторонь, при власній особливій думці». (Відгук сучасника.)

Минуло понад століття від того дня, коли Михайло Арцибашев (1878–1927) завершив рукопис «Саніна», а суперечки щодо самого роману і його героя досі не стихають. І не дивно – ця книга, хоч би скільки називали Арцибашева «письменником другої ланки», свого часу спричинила хвилю обурення і буквально розділила суспільство. Ще б пак: його герой стверджував, що головне в людині – це прагнення задовольнити власні бажання, а люди, які не вміють насолоджуватись і приносити насолоду іншим, нічого не варті. Шокувала читачів і критиків велика кількість відвертих сцен, що їх у ті часи сприйняли як ледь не порнографічні. Проте скандальний роман невдовзі було перекладено багатьма мовами й опубліковано не лише в Російській імперії, а й у Німеччині, Італії, Бельгії, Франції, Данії, Болгарії, Угорщині та Японії, і скрізь він мав величезний успіх.

Тож ким він був, цей порушник суспільного спокою?

Михайло Арцибашев – драматург, прозаїк, чудовий публіцист – народився на хуторі в Охтирському повіті Харківської губернії в родині маєтного дворянина. Навчався в Охтирській гімназії, а потім у Харківській школі рисунку та живопису. З 16 років працював у харківській газеті «Южный край», публікуючи оповідання, замітки й репортажі. Журналістику Арцибашев не покинув і коли перебрався до Петербурга, а 1904 року опублікував повість «Смерть Ланде», завдяки успіхові якої остаточно відмовився від кар’єри художника. Перу Михайла Арцибашева належать роман «На останній межі», низка повістей, драми «Ревнощі», «Закон дикуна» і «Війна», а також збірки есе та публіцистики, кілька кіносценаріїв.

1923 року, пославшись на потребу лікування за кордоном, Арцибашев зміг емігрувати з Радянської Росії й отримати польське громадянство. Від 1923 до 1927 року письменник опублікував близько сотні статей в емігрантських виданнях, здобувши славу найкращого зарубіжного російського публіциста, блискучого викривальника більшовизму. З цієї причини в СРСР до кінця 80-х років 20 століття твори Михайла Арцибашева не видавались.

Роман «Санін», що так і лишився його найвідомішим твором, має свою непросту історію. Рукопис його було завершено 1903 року, і вже тоді її не прийняв журнал «Мир Божий», визначивши, що роман занадто натуралістичний і не відповідає «революційному піднесенню суспільства». 1907 року «Саніна» все-таки опублікував журнал «Современный мир», а за рік одночасно з’явилися відразу три видання – два в Росії й одне в Берліні. «Прогресивна» критика одностайно не прийняла книгу, Максим Горький писав у статті «Руйнування особистості»: «Нині лінія духовно вбогих людей прикро і ганебно завершується Саніним Арцибашева». Водночас успіх роману серед молоді був справді фантастичним: книгу читали і перечитували, усюди влаштовували диспути на тему «Чи має рацію Санін?», виникали підпільні «Ліги вільного кохання» і «гуртки саніністів».

1908 року місцева влада «з міркувань морального штибу» вислала Арцибашева з Ялти, а далі й із Севастополя. Нечувана популярність книги призвела до судового процесу над її перекладачами в Німеччині й Австро-Угорщині, німецький переклад роману було конфісковано «за пропаганду порнографії». У Росії в 1910 році письменникові загрожувала церковна анафема; з ініціативи Святійшого Синоду проти Арцибашева було розпочато справу про обвинувачення в блюзнірстві. Дійшло до того, що знаменитий адвокат О. Й. Грузенберг демонстративно відмовився захищати письменника.

Репутація порнографа і циніка упродовж ледь не всього 20 століття переслідувала Арцибашева, а всі спроби перевидати «Саніна» російською мовою після революції завершувались забороною – адже той самий Горький свого часу затаврував його ярликом «антиреволюційний». А вся провина письменника полягала тільки в тому, що він дуже відверто і правдиво зобразив могутню силу інстинкту та нездоланну владу матеріальної природи людини – того, що в ті пуританські часи ухильно йменували «статевим питанням».